Парадокси капіталізму: 5 книг, які не стали супербестселерами – і дарма

105
Shutterstock
Адже вони змушують думати, а не сипати штампами

Неможливо пояснити, чому бестселером стає та, а не ця книга, популярним – той, а не цей автор, хоча другий явно не гірший. Письменник Михайло Веллер якось зауважив, що на Олімпі мало місця.

К.Fund Media відібрав п’ять книг, яким, на жаль, не знайшлося місця на Олімпі економічної літератури – і дарма. Вони дають змогу трохи інакше поглянути на економіку і навіть злегка підривають основи: демократія і капіталізм не ходять парою, управлінські прийоми спрацьовують з точністю до навпаки, корупція буває корисною, а найкращі бізнесмени – аж ніяк не «чудові хлопці». Те що потрібно мислячій людині, яка хоче ознайомитися з різними поглядами на питання.

«Прорывные экономики. В поисках следующего экономического чуда», Ручір Шарма, 2013

Breakout Nations. In Pursuit, of the Next Economic Miracles

Ручір Шарма, глава відділу ринків, що розвиваються, Morgan Stanley, «останні п’ятнадцять років один тиждень на місяць проводив на тому чи іншому ринку, що розвивається, подорожуючи всією країною». Так і виникла книга. Автор описує Китай і Індію, Угорщину і Росію, Філіппіни і Мексику… Навіть про Україну є кілька абзаців (не дуже приємних, хоча написана книга до війни). А ще там є спроби узагальнити побачене, нехтуючи «хорошим тоном». Наприклад, виявляється, що демократія й економічне процвітання – не тотожні: «за підсумками трьох минулих десятиліть 52% з 124 швидко зростаючих країн були демократіями». Або що корупція може бути «ефективною» і корисною для розвитку економіки – як це відбувається в Китаї.


«Капитализм, демократия и удобная бакалейная лавка Ральфа», Джон Мюллер, 2006

Capitalism, Democracy and Ralf’s Pretty Good Grocery

Джон Мюллер – професор політології в Університеті штату Огайо, автор кількох книг про політику, історію, економіку. «Капіталізм, демократія і …» – розповідь про те, чому демократія не така хороша (це лише «влада меншості за згодою більшості», а вибори при цьому аж ніяк не обов’язковий атрибут), а капіталізм – не такий поганий (він – «найбільший в історії рятівник від бідності»). Книга рясніє цікавими цитатами й історіями з життя батьків-засновників ринкових відносин – від Адама Сміта до Джона Рокфеллера. Причому останній – практик – «був не настільки недалекоглядним, щоб налаштовувати проти себе людей», тому не витискав з угоди все до останнього долара. Натомість перший – теоретик – вважав військове мистецтво «безумовно, найблагороднішим з усіх» та лаяв комерцію, яка «знищує мужність людини».


«Слон и блоха. Будущее крупных корпораций и мелкого бизнеса», Чарлз Хенді, 2004

The Elefant and the Flea: Looking Backwards to the Future

«Слон» – це велика корпорація. «Блоха» – індивідуал, «сам-собі-підприємство», причому необов’язково власник бізнесу. Книга – про взаємодію між ними і взагалі про нову економічну реальність. Автор – телеведучий на ВВС і письменник (продано більше 3 млн книг), колишній викладач Лондонської бізнес-школи. А ще він тривалий час працював у типовому «слоні» – в Royal Dutch Shell (британсько-нідерландській нафтогазовій компанії, одній з найбільших у світі) і надивився на тамтешні практики зсередини. Тому він з неабияким скепсисом відгукується про деякі атрибути капіталізму – про курс акцій, наприклад, порівнюючи біржу з казино, або про ВВП як мірило багатства нації. Зате дає чимало порад початківцю «індивідуалу» про виживання в світі, де буде дедалі більше «бліх».


«Табу лидерства. О чем молчат капитаны бизнеса», Ентоні Ф. Сміт, 2007

The Taboo of Leadership. The 10 Secrets No One Will Tell You About Leaders and What They Really Think

Лідерство – модна тема в бізнес-літературі ось уже років 15. І лідери на її сторінках постають такими собі «чудовими хлопцями», здатними надихнути, запалити, повести за собою, бути прикладом.

Книга Ентоні Сміта – свого роду антитеза загальній «прилизаності». У ній йдеться про здатність керівників утримувати владу, збирати дані про співробітників, вибудовувати інтриги, сіяти страх, створювати систему подвійних стандартів, бути упертюхами, маніпуляторами і взагалі нестерпними людьми. Написана вона за підсумками інтерв’ю з лідерами 500 найуспішніших (за версією журналу Fortune) компаній і тому здатна викликати водночас роздратування та інтерес як начальників, так і підлеглих.


«Менеджмент абсурда. Аспекты лидерства, которые часто остаются незамеченными», Річард Фарсон, 2006

Management of Absurd. Paradoxes in Leadership

Коли комп’ютер прийшов до офісів, співробітники сподівалися, що тепер паперову роботу буде робити простіше і з’явиться більше часу. Вийшло навпаки: кількість різних документів в офісах зросла. Так і з менеджментом: він сповнений абсурду і парадоксів. Похвала хороша для мотивації? Але вона може демотивувати, тому що в будь-якому разі містить елемент оцінки, а бути оцінюваним неприємно. Компанії прагнуть стати якомога більшими і потужнішими? Але чим більший масштаб, тим складнішою є бюрократична система – і тим менше місця для творчості. Змінювати бізнес краще шляхом дрібних змін, step-by-step? Але саме дрібні зміни більш уразливі для саботажу і протидії.

Власне, на таких парадоксах і побудована вся книга – з прикладами з реального бізнесу і порадами на кшталт «як тільки знайшли дієву техніку менеджменту, відмовтеся від неї». Майже дзен-буддизм.

Поділитися: