Операційне вдосконалення – важливий аспект для сталого розвитку, збереження і підвищення конкурентоспроможності компанії.
У чому суть цієї концепції та підходу і як навчитися його грамотно використовувати, розповів професор Бізнес-школи МІМ, доктор технічних наук Віталій Цопа.
За його словами, існує безліч визначень операційного вдосконалення, але всі вони зводяться до прагнення до вищої якості і високої продуктивності, своєчасної поставки товарів та послуг клієнтам за конкурентоспроможною ціною.
Однак у сучасному мінливому світі передбачити всього не можна.
Операційне вдосконалення – не ідеальний результат, а процес постійного усунення помилок та недосконалостей на виробництві та адаптація до реалій бізнес-процесів.
Слідами Toyota
Прабатьком операційного вдосконалення став японський інженер та голова ради директорів компанії Toyota Таїті Оно.
Він впровадив на виробництві інструменти і методи, які дозволили домогтися стабільної якості та операційної ефективності компанії.
Причинами втрат у організації часто стають помилки керівників та персоналу – людський фактор. У Toyota, наприклад, для того, аби зменшити його вплив, приділяють багато уваги навчанню персоналу.
«Діяльність будь-якої організації спрямована на результат – продукт або послугу. У процесі його досягнення організація завжди має витрати, а серед них з’являються і витрати, пов’язані із помилками співробітників. На них витрачаються ресурси, а це – втрати компанії. От боротьба за постійне зменшення цих втрат і є частиною операційного вдосконалення», – резюмує Віталій Цопа.
Робота у світі неідеальних компаній
Ідеальної бізнес-моделі не існує. Навіть найдосконаліша система не зможе повністю уникнути помилок і втрат. Але що робити для того, щоби зменшити їх кількість?
Базові процедури покращення систем менеджменту організації:
1
Корекції – дії, за допомогою котрих приводять у відповідність готовий продукт.
З допомогою корекції можна вирішити проблему, що лежить на поверхні. Наприклад, усунути виявлені дефекти продукції, аби вони зробилися прийнятними для використання.
2
Коригуючі дії – пошук та виключення причин, що призводять до втрат (активний менеджмент).
На цьому етапі ведеться боротьба із причинами невідповідностей для того, аби «системна помилка» більше не повторювалася.
3
Упереджуючі дії – керування ризиками.
Робота ведеться на випередження. Ефективний менеджер повинен розуміти, із якими труднощами зіштовхнеться компанія під час виробництва і продумати дії на цей випадок. Наприклад, передбачити можливі причини браку продукції, виходу із ладу устаткування, усе, що відіб’ється на результативності та ефективності бізнес-процесів.
Насправді ефективна модель постійних покращень складається усього із двох етапів:
1
На етапі планування здійснюють керування ризиками та намагаються виключити або мінімізувати втрати, спричинені людським фактором.
2
На етапі функціонування систем менеджменту вносяться додаткові коригуючи дії та корекції.
Якщо у компаній нема системи менеджменту якості і вона не вдосконалює та не покращує своїх бізнес- та технологічних процесів, то в сьогоднішніх умовах вона не протримається на ринку у довгостроковій перспективі.
Вам буде цікаво: “Чому компанії впроваджують у роботу комплаенс”.
