Починаючи роботу над ідеєю Центру розвитку технологічних компаній, ми думали, що всю свою роботу збудуємо навколо малих та середніх технологічних компаній: будемо їх розвивати, на добрий розум наставляти, виводити на міжнародні ринки та створювати з них великі активні компанії.
Ця бізнес-модель не втратила для нас актуальності: відкрито триповерхову будівлю, в якій працюють резиденти, діють лабораторії, розвивається нетворкінґ. Проте вже в процесі ми усвідомили, що багатьом українським компаніям комфортно бути маленькими і вони не хочуть шукати насправді великих клієнтів, ризикувати невеликими домовленостями, що вже існують, заради примарних шансів, і працювати з корпораціями.
Ми поставили собі кілька питань: це проблема виключно українських компаній, чи закордонний МСБ працює так само? Як до цього ставляться корпорації? Чи можна примирити традиційні бізнеси й невеликих інноваторів? Ми дійшли дуже цікавих висновків.
Корпорації. Крок назустріч
Прикладів в Україні довго шукати не довелося, позаяк їх просто немає. Західніше від нашої країни історія радикально інша: ми зіткнулися з тим, що переважна більшість корпорацій з переліку Fortune-100 мають власні ініціативи в цій сфері.
Вони або інвестують в стартапи, або втілюють акселераційні програми, або ж розробляють оригінальні рішення на стику чинних ресурсів та потрібних інновацій. Серед усього розмаїття, що ми знайшли, найбільше враження на мене справили такі три приклади:
1. Корпорація Disney знана у всьому світі своїми мультфільмами й парками розваг. Дещо менше вона відома тим, що володіє правами на всесвіт «Зоряних воєн» після придбання студії LucasArts у Джорджа Лукаса. Останні серії культової саги зняла вже студія Волта Діснея. В одній з них, «Пробудження сили», головна героїня зустрічає кулевидний дроїд ВВ-8…, що став однією з найбільш продаваних іграшок за всю історію людства.
Цю іграшку розробив стартап Sphero, що працював в акселераторі студії. На початку співпраці, 2014 року, Disney вклала в невідомий стартап $120 тис. 2017 року оцінна вартість компанії перевищила $100 млн.
2. Пивний бренд Budweiser цілком може дозволити собі ігнорувати інновації — традиційний бізнес в цьому випадку буде успішним ще тривалий час. Проте, компанія щороку інвестує по $20 000 в 10 стартапів, забезпечуючи їм участь в акселераційній програмі, що триває три місяці. Ця програма працює з 2015 року.
3. Корпорація Unilever також не цурається інновацій. В січні 2017 року в Сінгапурі відкрився LEVEL3 — коворкинг на 2 тис. квадратних метрів, в рамках якого корпорація планує збирати й акселерувати стартапи, а також — «насичувати духом креативності» своїх співробітників, які можуть працювати в цьому приміщенні. Крім того, Unilever створили платформу, на якій 7 тис. маркетологів корпорації по всьому світу оцінюють ідеї, подати які може будь-який житель планети. Цікаві ідеї, разом зі своїми авторами, потрапляють в роботу до рекламних відділів Unilever.
Український шлях
Український бізнес здебільшого не може похвалитися подібними кейсами. Є окремі ініціативи, варті наслідування, на кшталт Radar Tech від «Київстар».
Тим не менше, ми не полишаємо спроб зацікавити великий український бізнес стартап-ідеями. В процесі спілкування з українським бізнесом, вже традиційним, усталеним, я зрозумів, що ми маємо свій власний шлях, який відрізняється від, скажімо, американського.
Підтвердження своїх висновків я знайшов у Сунг Джу Парка, колишнього радника Samsung Group з 10-літнім стажем і віце-президента бізнес-школи KAIST School. Однією з найбільших помилок компанії на шляху до інноваційності він вважає «намагання імітувати американські компанії. Замість того, щоб копіювати те, що спрацювало в США, варто створювати інновації по-своєму. І способів таких існує велика кількість. Але часто компанії не бажають думати самостійно, вони хочуть купити «пігулки», які все «вилікують». Але в бізнесі таких «ліків» немає».
Особисто я вірю, що Україна має свій шлях, який багато в чому відрізняється від того, що відбувається навколо — в інших країнах та компаніях. Для інновації потрібні два ключових елементи: ідеї та атмосфера, в якій ці ідеї генеруються.
На нещодавній зустрічі в Стенфорді професор Вільям Барнетт, який займається питаннями організаційних стратегій, розповів, що побудова екосистеми — це створення таких умов, в яких людський геній може творити, не боючись, що його висміють або покарають за невдачу.
Я думаю, традиційний бізнес, що вже тепер відчуває потребу в інноваціях, може стати локомотивом середовища, яке стимулює креативне мислення, і, що важливо в Україні, показує фінансові історії успіху інноваторів і носіїв ідей. Ми, Центр і бізнес, можемо впливати лише на створення екосистеми, решта – я переконаний – розвинеться самостійно.
