Нетуристичний Туніс: один день із життя української студентки

466
Shutterstock
Як це – бути сильною та незалежною серед традицій та порядків арабської країни 

У моєму оточенні мало хто підтримав ідею поїхати волонтером в Північну Африку на 6 тижнів. За пару годин до посадки, коли оголосила Facebook-спільноті про свої плани, на мене звалилася хвиля повідомлень «Будь обережна», «Як небезпечно» і сумно-повчальних історій із життя наших дівчат в арабських країнах. Через хвилювання перед дорогою і подібні повідомлення я була близька до відмови від свого задуму. Впертість і авантюризм змусили взяти себе в руки і сьогодні завершився уже п’ятий тиждень мого життя в колисці консерватизму і усталених традицій – в місті Сфакс в Тунісі.

Ані тунісці, ані я не приховуємо взаємного подиву від наших традицій

Я невпинно зітхаю і запрошую їх вдихнути повітря свободи в Україні, а вони, так само зітхаючи, розповідають мені про місцеві порядки, важливість громадської думки і тиск, який вона вчиняю.

У цій статті я описала найдивовижніші і до неможливості буденні для тутешніх місць речі. В одну мить я усвідомила, що цей світ не поганий і не хороший. Він просто інший. Всі п’ять тижнів я його споглядала і ділюся спостереженнями зі свого щоденного життя.

Становище жінок у суспільстві і кафе «тільки для чоловіків»

За твердженням місцевих мешканців, рівень гендерної рівності в Тунісі – один з найвищих серед усіх арабських країн. Жінки керують автомобілем, голосують на виборах, вчаться і працюють. Але для переважної більшості заміжжя і сім’я – головний життєвий пріоритет. Про це мріють, заради цього кидають університет і йдуть з роботи. Чоловік тут – годувальник, але від жінки в такому випадку вимагається покірність, терплячість, мовчання і смачна вечеря. Сучасне покоління дивиться на це більш прогресивно, хоче працювати і реалізовувати свій інший потенціал.

Жінки Тунісу водять машину, голосують на виборах, вчаться і працюють
Жінки Тунісу водять машину, голосують на виборах, вчаться і працюють. Flickr

Але в їхніх очах читається щире здивування, коли я заявляю, що не дивлюся на свої стосунки з молодим чоловіком крізь призму весілля навіть в найближчому майбутньому. Хочу закінчити університет, будувати кар’єру і поєднувати з цим родину.

Виявилося також, що тут до сих пір існують кафе «тільки для чоловіків». У перших два тижні я підозрювала, що з кафе щось не так, коли заходила випити вранці кави і зустрічала там тільки чоловіків. Жіноча присутність там не заборонена, але вкрай небажана. Це негласне правило прийшло з часів, коли місце жінки – дім, відповідно, єдиними відвідувачами кав’ярень були чоловіки.

Коли туніські колеги одного разу помітила мене в «чоловічому» закладі, то порадили туди більше не ходити, щоби не провокувати осудливих поглядів, підвищеної і явно небажаної для мене увагу.

Для дівчат же віднедавна з’явилися кафе «mixte», куди мають доступ обидві статі. Вони відзначаються кращим обслуговуванням, інтер’єром та більш високими цінами.

Звикай до поглядів і не провокуй

У Тунісі я живу в промисловому місті Сфакс. Тут зовсім немає туристів, тому будь-який іноземець, тим більш з країн далеких, викликає інтерес. В аеропорту перед вильотом, коли паніка досягла апогею, я виклала дві короткі спідниці і прозору блузку. Не дарма. Середня температура тут 30-33 С*, і одного разу втомившись від цівок поту з-під довгих, жарких брюк, я одягла абсолютно пристойні за українськими мірками шорти. Об’єктивно оцінюючи свій потенціал, впевнена, що нічого дивного я світу своїми ногами не показала.

У кафе
У кафе "тільки для чоловіків" поява жінок небажана. Wikimedia Commons

Але машини сигналили, перехожі оберталися, кілька сміливців навіть зробили фото здалека. У закритому одязі на мене теж дивляться місцями нахабно і безпардонно.

Друзі запевнили, що тут мені ніхто не заподіє фізичної шкоди і моїй безпеці нічого не загрожує. Так і є. Лише одного разу таксист наполегливо намагався добути мій телефон і проїхав мій будинок. На вигуки і погляди же просто не реагуєш.

Якщо говорити про туристичні місця, де до іноземних дівчат звикли, то там не дивляться, але охоче визнають, що українські дівчата найкрасивіші. На мою відмову на пропозицію вийти заміж запитують про українських подруг. Я радо запрошую їх відвідати Україну і дозволити дівчатам самим вирішувати.

Як тобі вдалося у свої 19?!

Найбільш здивовані реакції я чую, коли називаю свій вік – 19 років. У місцевій системі освіти школу, в нашому розумінні, тут закінчують у віці 18-19. Я ж, закінчивши школу в 16, і вже на порозі своїх 20-ти переїхала в інше місто, провчилася три роки в університеті, прожила півроку в іншій країні, працюю, подорожую одна і опинилася на іншому континенті.

Cеред молоді тут не прийнято жити окремо від батьків, часом аж до самого шлюбу

У Тунісі все відбувається пізніше. Закінчуючи вищу освіту в 25-26 років, вони тільки тоді роблять перші кроки в кар’єрі і самостійному житті.

До цього моменту і часом навіть після, їх повністю забезпечує сім’я. Звідси і нерозуміння завзяття працювати і бути самостійною у такої юної дівчини – у мене.

Ще тут серед молоді не прийнято жити окремо від батьків, часом аж до самого шлюбу. Це обумовлено неймовірно міцним зв’язком із сім’єю і традиціями життя разом. Деякі цікавилися, чи не з’їхала я від батьків бо вони мене вигнали. Вступ до університету в іншому місті навряд чи прозвучало, як переконлива причина.

Сучасне покоління Тунісу більш відкрито до інших культур
Сучасне покоління Тунісу більш відкрито до інших культур. Flickr

Життя українки в Тунісі трохи відрізняється від казок про Шехерезаду. Без знання французької або арабської мов в моєму нетуристичному місті дуже непросто – англійською майже ніхто не володіє. А вулиці усипані горами сміття, які теж ріжуть мій український погляд (в порівнянні розумієш, які чисті вулиці в Києві).

Але головне, що люди тут неймовірно гостинні і привітні. Роблять безліч компліментів і запрошують на вечерю з сім’єю. І якими б дивними не здавалися мені місцеві порядки, наші уявлення та стереотипи про арабський світ невірні. Сучасне покоління прагне прогресивних змін і руху в ногу з часом.

Поділитися: