Несентиментальні мільярдери: династія Меллонів

1461
sohu.com
Перші представники однієї з найбагатших сімей США жорстко діяли в бізнесі й використовували владу в своїх інтересах

Колись сімейство Меллонів було знаменитим не менше, ніж Рокфеллери. Сьогодні, хоча воно і зберегло свій вплив, деякі спадкоємці сімейного багатства, яке оцінюється в $11,5 млрд, ведуть богемний спосіб життя. Так, у 2018 році 54-річний Метью Меллон помер від лікарської залежності. І бізнес у нього був найсучасніший – Метью входив до світової п’ятірки найбагатших криптовалютних мільярдерів. 

А от засновник сімейних статків Томас Меллон був у середині XIX століття класичним прикладом капіталіста того часу – пройшов шлях від адвоката й лихваря до судді й банкіра. І заробляв гроші жорсткими методами, передавши своє вміння синові Ендрю, найзнаменитішому з династії Меллонів.

Безжальний засновник

У 1848 році тридцятирічний юрист Томас Меллон вже мав $12 тис. (сьогодні ця сума дорівнювала би приблизно 350-400 тис.), і професія підказала йому, куди їх вкласти. Засновник династії майбутніх мільярдерів розшукував закладену для забезпечення кредиту нерухомість, і коли проходив термін викупу, домагався арешту застави, а потім викуповував її сам. На зароблені гроші він наприкінці 1860-х відкрив приватний банк, де видавав позики під 12% річних.

Томас Меллон з сімейством
Томас Меллон з сімейством. Historicaldilettante.blogspot.com-01-min

Бізнес у США розвивався швидкими темпами, і кредитні гроші були потрібні багатьом підприємцям.

Ендрю, який народився в 1855 році, в 19 років вступив на службу до батьківського банку за $45 на місяць. Зарплата була не такою вже й великою, приблизно $1000 за нинішніми мірками, але до неї додавалася п’ята частина доходів банку. Друга частина заробітку настільки надихала Ендрю, що коли йому виповнилося 27 років, батько передав управління банком до його рук.

Яблучко від яблуні

Ендрю не гребував у бізнесі жодними методами. Наприклад, коли емігранти з Європи, що працювали на його вугільних підприємствах, обурилися мізерною зарплатою і нестерпними умовами життя, Меллон разом зі своїм не менш жорстким компаньйоном Генрі Клеєм Фріком придушили протести за допомогою своєї приватної поліції.

Але приватна поліція – це тактика

А стратегія Меллона залишалася незмінною – замість грошей вимагати частку в підприємстві. Так, у 1889 році він витягнув щасливий квиток для майбутнього всієї династії мільярдерів Меллонів – дав винахідникові електролітичного процесу виплавки алюмінію і його бізнес-партнеру $25 тис. В обмін на пакет акцій нової компанії. На світ з’явилася знаменита Alcoa, яка довго була монополістом в своїй галузі, що заробляв надприбутки, а сьогодні є третім за величиною виробником алюмінію в світі. При цьому підприємець Меллон постійно збільшував свою частку в компанії, довівши її зрештою до контрольного пакета акцій.

Ендрю Меллон
Ендрю Меллон. hottestgay.webcam

Ще одна ілюстрація того, що Ендрю Меллон успадкував батьківську хватку – доля «Копперс компані».

У 1914 році Ендрю викупив у німця Гейнріха Копперса, що приїхав до США, його підприємство з новими вдосконаленими печами для коксування вугілля, причому заплатив йому $300 тис. не грошима, а акціями новоствореної спільної компанії. А в 1917 році, коли США вступили в Першу світову війну, агенти Меллона доповіли американському уряду, що значною частиною акцій «Копперс компані» володіє представник ворога – німець.

Стратегія Меллона – замість наданої позики вимагати частку в підприємстві

Акції було конфісковано й виставлено на аукціон, де їх купив за суму, трохи більшу, ніж $300 тис., сам Ендрю Меллон. Справжня ринкова їхня ціна на той час дорівнювала $15 млн.

При цьому підприємець постійно диверсифікував свій бізнес. Коли щасливі шукачі нафти відкрили на початку минулого століття в штаті Техас найбільшу в світі нафтову свердловину, їм довелося звернутися за грошима до Меллона. І він дав їх на своїх звичайних умовах. Так була створена «Гаффі петролеум компанії», 40% акцій якої отримав Ендрю. У 1906 році компанія була перейменована в «Галф ойл» і стала однією з найбільших нафтових компаній у світі. Сьогодні Меллони володіють приблизно чвертю її акцій, а полковник Гаффі, ім’ям якого її спочатку назвали, був усунутий з компанії і згодом навіть позивався на неї до суду, який програв.

Не все котові масляна

Попри те що Ендрю Меллон до 17 років покинув навчання, його амбіції, знання в бізнесі й ділові і політичні зв’язки були настільки великі, що в 1921 році його призначили секретарем казначейства США, тобто, по суті, міністром фінансів. На цій посаді він провів 11 років, виступаючи за зниження податкових ставок для підприємців і, що зовсім не дивно для мільярдера, за скасування податку на спадщину.

WA Business News

Податкові ставки при ньому знижували кілька разів, причому вперше – тільки для тих, чиї доходи перевищували $66 тис. на рік. Сімейство Меллонів заощаджувало на цьому на рік $1 млн.

Меллон збирав колекцію виробів мистецтва. Коли у 1929-1934 роки влада СРСР розпродувала картини х Ермітажу, Ендрю вклав у купівлю шедеврів понад $6 млн. Для нинішнього арт-ринку сума невелика, але тоді на ці гроші було куплено картини Рафаеля і Тиціана. І якщо роботи Тиціана сьогодні ще з’являються на ринку, де коштують кілька десятків мільйонів доларів, то Рафаель практично безцінний.

Однак наприкінці життя Ендрю Меллона підвела жадібність – проти нього в США було відкрито справу за ухилення від сплати податків

За однією з версій, Ендрю, щоб уникнути кримінального переслідування, подарував свою унікальну колекцію картин Національній художній галереї у Вашингтоні (на створення якої виділив $10 млн). За іншою – він купував їх вже з метою передати згодом державі.

Національна художня галерея в Вашингтоні
Національна художня галерея в Вашингтоні. wikipedia.org

З поста міністра фінансів Меллон пішов на посаду посла США у Великій Британії, на якій він провів лише один рік. Більшу частину своїх капіталів він передав дітям, залишивши собі на витрати $37 млн, і помер у 1937 році поважним 82-річним старим, встигши взяти участь у формуванні одразу кількох епох розвитку американської і світової капіталістичної системи.

 

Читайте також Корнеліус Вандербільт: неук-мільярдер

Поділитися: