Неповторні дослідження: якому наукпопу можна довіряти?

84
Shutterstock
Чимало ділових бестселерів спираються на сумнівні дані, дарма що їхні автори – поважні люди, які незле пишуть про бізнес

K.Fund Media раніше розмірковував про проблеми багатьох популярних гіпотез на прикладі теорії лінгвістичної відносності та бестселерів Малколма Ґладуелла.

Тема не залишила байдужим і Адама Озімека – провідного експерта компанії Moody’s Analytics, який цікавиться передовсім співвідношенням економічної теорії та великих даних. У своїй колонці для видання Forbes він звернув увагу на недоліки ділової літератури, яка додає собі ваги, посилаючись на контроверсійні наукові дослідження.

Пропонуємо вам ознайомитися із адаптованим перекладом матеріалу.

Зараз читаю книжку «Сила звички: чому ми робимо те, що ми робимо у житті та бізнесі» (The Power of Habit: Why We Do What We Do in Life and Business) Чарлза Дагіґґа (у 2013 отримав Пулітцерівську премію за серію статей про бізнес-практики компанії Apple та інших технологічних компаній. – K.Fund Media), і вона мене, правду кажучи, непокоїть.

«Сила звички»: автор іноді посилається на сумнівні дослідження
«Сила звички»: автор іноді посилається на сумнівні дослідження. K.Fund Media

Дагіґґ – чудовий репортер, чия робота для New York Times мені до вподоби, тому я й купив його книжку.

Але у час, коли повторні дослідження для перевірки притомності гіпотези проводяться дедалі рідше (що є ахіллесовою п’ятою суспільних наук як таких), важко зрозуміти, чи можна довіряти написаному.

Ця книжка про те, як формуються звички, яку функцію виконують і як їх можна змінити. В ній багато яскравих і цікавих історій про бізнес, які я читав із величезним задоволенням. Але тут є також психологічна складова, зокрема посилання на дослідження з невеличкими вибірками, які викликають у мене скепсис. Інші дослідження видаються такими, які складно було б повторити.

Засилля псевдонауки викликає багато сумнівів щодо того, яку нон-фікшн-літературу можна сприймати серйозно

Знову ж таки, я знаю, що Дагіґґ – обережний і вдумливий автор, і нагадую собі про це, коли він запевняє читача у тому, що багато досліджень підтверджують наведену ним думку.

Наприклад, він згадує про відомий експеримент, який нібито продемонстрував, що сила волі – обмежений ресурс, який можна вичерпати. У експерименті людей просили утриматися від поїдання свіжоприготованого шоколадного печива, що змусило їх облишити розв’язання головоломки раніше, ніж це зробили члени групи контролю. Автор підсумовує, що сила волі – як м’яз, який може захиріти і який треба тренувати.

Думки експертів додадуть ваги науково-популярній праці. Shutterstock

Це дослідження видається якраз таким, яке не витримає перевірки, що її не пройшло так багато теорій суспільних наук . Я не кажу, що висловлені ідеї у «Силі звички» є хибними. Це не моя спеціалізація, тому мій висновок наразі – це радше запрошення до дискусії. Це, скоріше, такий собі метакоментар з приводу того, що засилля псевдонауки викликає так багато сумнівів, що дедалі складніше розібратися, яку нон-фікшн-літературу можна сприймати серйозно.

Ось що я пропоную: видавці мають публікувати книжки разом із оглядами експертів галузі, яких можна знайти в інтернеті

Я отримаю значно більше користі від цього чтива, якщо знатиму, що експерти ознайомилися із головними тезами праці і оцінюють їх як достатньо обґрунтовані.

Доки цього не станеться, не певен, що читати широко розрекламовані науково-популярні книжки – найкраща інвестиція часу.

Читайте также про науку і псевдонауку у спогадах фізика Річарда Фейнмана

Поділитися: