Нейромережа виявилася непоганим оповідачем

87
www.extremetech.com
Витираючи сльози в кіно, не забудьте перевірити ім'я автора сценарію. Це може бути штучний інтелект

Бенджамін, раніше відомий як Джетсон

У минулому році на фестивалі фантастичного кіно Sci-Fi London відбулася прем’єра короткометражки Sunspring («Сонячне джерело»). Головним фактором успіху дев’ятихвилинної стрічки стала особистість сценариста. Чи можна назвати особистістю нейронну мережу, задається питанням McKinsey.

Кінорежисер Оскар Шарп попросив свого приятеля – програміста Росса Гудвіна – написати програму-сценариста. Гудвін розробив штучний інтелект на основі рекурентної нейронної мережі з довгою короткочасною пам’яттю (LSTM RNN Artificial Intelligence). Боту, названому Джетсоном, згодували сотні сценаріїв теле- й кінофантастики. Перетравивши всі тексти, Джетсон спочатку зажадав називати себе Бенджаміном, а потім видав сценарій фільму.

За 48 годин команда кіношників зняла і змонтувала з цього тексту «Сонячне джерело». Головну роль у фільмі зіграв Томас Міддлдіч, один з героїв серіалу про айтішників «Кремнієва долина».

Найвідданіші шанувальники «Сонячного джерела» називають його «кумедним», а критики справедливо відзначають, що діалоги у фільмі є «випадковим ланцюгом незв’язних речень».

Тому не поспішайте звільняти сценаристів телесеріалів – хоча, погодьтеся, діалоги телемила здебільшого також часто звучать як маячня. Поки технологія не просунеться, медіамагнати платитимуть сценаристам, що завжди зривають дедлайни.

Навесні 2018 року Бенджамін представив на фестивалі вже третій свій фільм, в якому виступив ще й оператором і монтажером. Стрічка Zone Out була створена всього за 48 годин за участю Оскара Шарпа і Росса Гудвіна.

Чи варто боятися повстання машин?

В агентстві McKinsey вирішили розібратися, чи зможуть машини полегшити людям процес письменства.

Гарне кіно вирізняється несподіваними поворотами сюжету і живими діалогами. Нейромережа готова посилити емоційність сюжету музичною темою і візуальними образами, щоб збільшити ККД талановитих сценаристів.

Медіалабораторія Массачусетського технологічного інституту (MIT) вивчає можливості кооперації людей і машин у створенні відеоконтенту. Чи справді нейромережа здатна сконструювати сюжетну арку серіалу – різні мінливості долі, коли персонажі серія за серією долають труднощі, з тріумфом викручуються з халепи, впадають у неласку і зрештою святкують перемогу над злом? Якщо так, чи зможуть сценаристи використовувати це знання, щоб отримати прогнозовану реакцію аудиторії? Ці питання ставлять усі, хто має справу з контентом – від аматорів-ютюберов до керівників студій.


Сюжетна арка як основа історії

i.ytimg.com

Майстри сюжету, від Астрід Ліндгрен і Марселя Пруста до Стівена Спілберга та студії Pixar, майстерно керують емоціями читача і глядача. Талановитий оповідач на рівні інстинктів знає, як вибудувати історію, щоб ми в потрібний момент радісно сміялися, витирали сльози смутку або здригалися від гніву.
У MIТ припустили, що розгадка – саме в побудові сюжетної арки.
Класифікація 36 драматичних сюжетів відома з античних часів, а написання історій сьогодні навчають на будь-яких тижневих курсах.

Талановитий письменник-фантаст, автор «Колиски для кішки» Курт Воннегут найпопулярнішою аркою вважав сюжет «Попелюшки». Спочатку герой перебуває у відчайдушній ситуації, потім раптово його стан поліпшується – у випадку з Попелюшкою їй допомагає фея-хрещена. Незалежно від кількості деталей історії Попелюшки закінчуються на тріумфальній ноті: герой чи героїня досягає своєї мети і далі живе довго і щасливо.

Глава Майкрософт переконаний, що машини допомагатимуть людям, а не замінятимуть їх

Емоційність сюжетної арки впливає на залучення аудиторії, в тому числі на кількість коментарів у соцмережах і рекомендації друзям.

Так, університет Пенсільванії вивчив, які саме публікації New York Times викликали найбільший відгук і репости. Виявилося, що читачі найчастіше цитують статті з потужним позитивним емоційним змістом. У кіно ситуація аналогічна.


Машини-кіномани: радикальний експеримент MIT

MIT
i.pinimg.com

Дослідники вже використовують штучний інтелект для виділення сюжетних арок. В університеті Вермонта, наприклад, ШІ сканує сценарії відео і тексти книг, а потім моделює сюжет.

У McKinsey пішли далі й у співпраці з MIT навчили нейронні мережі «дивитися» невеликі фрагменти відеофільмів, телесюжетів і коротких онлайн-роликів, миттєво оцінюючи емоційну «валентність» сюжету.

Модель бере до уваги не лише сюжет, персонажів і діалоги, а й нюанси, наприклад, великий план людського обличчя або музику під час автомобільної погоні. Потім ШІ зіставляє деталі кожного фрагмента і будує емоційну арку сюжету.

Нейромережа MIT вивчила тисячі відеороликів, створивши графіки емоцій для кожного з них. На допомогу машині дослідники залучили добровольців, які дивилися відео і відзначали свої емоції, уточнюючи, що саме викликало їхню реакцію – діалоги, музика, візуальний ряд.

Потім історії згрупували за емоційними арками.

Модель працювала з двома масивами відео: в одному більше 500 голлівудських фільмів, в іншому – майже 1500 короткометражок з Vimeo. Попередній аналіз емоційної «валентності» показав: більшість історій справді базується на кінцевій кількості сюжетів, як і підозрював Воннегут.


Комп’ютер як кришталева куля

crystal ball
thesawhill.com

Машині поставили завдання передбачити кількість коментарів до конкретного відео в Twitter та інших соціальних мережах – саме коментарі свідчать про сильну залученість аудиторії.

Проаналізувавши ролики на Vimeo, ШІ виявив кілька груп сюжетів, які мають бути більш популярними. Наприклад, ті, де головний герой рано досягає успіху, а потім невпинно скочується у прірву.

Команда проекту MIT і McKinsey маркувала емоції в коментарях до роликів, а нейромережа вимірювала їхню інтенсивність. Деякі сюжети отримували довгі й емоційні коментарі: не просто «відмінна робота», а «це розривна куля». Причому фокусувалися не на конкретних деталях, а на загальному емоційному впливі.

Сценаристам зовсім не обов’язково переробляти сюжети – навряд чи Джордж Оруелл написав би щасливий фінал до «1984», щоб порадувати читача. Однак рекомендації нейромережі допоможуть творцям відеоконтенту посилити вплив на аудиторію. Наприклад, змінити відеоряд на критичному моменті, деталізувати сюжет, збагатити діалоги і зробити персонажі життєвішими.

Інструменти ШІ стають дедалі доступнішими, і з часом процес створення відеороликів зміниться. Режисери вже використовують у кіно захоплення руху – то чому б сценаристам не залучити до допомоги нейромережі, щоб відео стало яскравішим?

Ізраїльський стартап навчив ШІ створювати новинні відео.

Поділитися: