Не відступати: 3 історії виходу із кризових ситуацій

1995
Shutterstock
Розповідають голова «Холдингу емоцій !Fest», керівник Zabugor.com, власник та хранитель щастя компаній «Промкабель» та «ПанЕлектро»

«Перешкоди – це ті страшні речі, які ви бачите, коли відводите очі від мети», – сказав засновник автомобільної компанії Ford Motor Company Генрі Форд. Дуже часто ми відступаємо від своїх цілей під тиском якихось труднощів.

Топи та власники бізнесів на прохання K.Fund Media розповіли свої історії виходу з кризових ситуацій.

Андрій Худо, голова ради директорів «Холдингу емоцій !Fest»:

Опускати руки не можна навіть в найскладніших ситуаціях. Більше того, урок невдачі варто використовувати і перетворювати на досвід, йти далі. Як в побуті, так і в бізнесі.

В нас був епізод з приміщенням, де зараз є наша «Реберня». Найперше ми відкрили там «Ринок вуличної їжі» – такий собі нон-стоп фестиваль з вуличною їжею, стравами з різних куточків країни. Але формат «не зайшов».

Андрій Худо
Андрій Худо. facebook.com

Виявилось, що люди не готові «фестивалити» рік поспіль. Тоді ми переформатувались у нічний клуб.

Ввечері на вихідних тут були вечірки, а вдень – трапезна з простою їжею. Але фінансово така модель для цього простору не була успішною. І тоді втретє ми змінили формат на «Реберню» під Арсеналом.

Результати змін ви, думаю, спостерігали, особливо під час вихідних чи свят у Львові

Теж вже дуже свіжий випадок з магазинчиком на сім «квадратів» в львівському аеропорту від Авіації Галичини. Нам протягом майже дев’яти місяців не давали дозвіл на відкриття магазину, при цьому ми сумлінно сплачували за весь той час оренду, подавали всі документи, звертались до посадовців. Аж поки не почали публікувати фото і постити у Facebook про абсурдність ситуації і всю бюрократію, з якою стикаємось, ситуація цього тижня врешті вирішилась. Нам дали дозвіл і врешті поло, відшиті у Львові, про нашу авіацію, з нашою айдентикою, можна буде купити в аеропорту.

Юлія Алєксєєва, генеральный директор компанії Zabugor.com:

З 2006 по 2012 рік наша компанія здійснювала чартерні рейси на Мальдівські острови. Це дуже дорогий і дуже складний проект. Уявіть, що у вас автосалон, який продає на рік 20 автомобілів. Раптом ви підписуєте контракт (що здається неймовірно вигідним), за яким ви протягом трьох місяців повинні продати майже 500 автомобілів. І якщо не продасте до кінця терміну, то автомобілі просто зникнуть. При цьому ваша команда складається із трьох осіб, грошей на маркетингову діяльність та досвіду в неї немає. Взагалі, з ресурсів – тільки амбіції та енергія.

Юлія Алєксєєва
Юлія Алєксєєва. facebook.com

І ось годинник починає зворотній відлік. До вильоту першого рейсу із трьох залишається 50 днів – не продано жодної путівки. 30 днів – продано три путівки. Потенційні збитки – $500 тис.

У переломний момент існував вибір: розірвати контракти і з мінімальними штрафами, зализуючи рани, уповзти з ринку або піти на ризик і продовжити проект. Після складних переговорів із учасниками проекту, інвесторами прийняли рішення – йти вперед. Ще за три дні до вильоту потенційний збиток становив $200 тис. І ось, за день до вильоту – шквал дзвінків: депутатів відпустили на новорічні канікули. Ми продали практично все!

З першого проекту ми таки вийшли зі збитками, але повністю його компенсували за рахунок наступних програм. А ще через час вийшли на непоганий для нашого ринку прибуток і зайняли лідируючі позиції серед операторів по екзотиці.

Спочатку наша мета була банальною – заробити

Але в процесі вона трансформувалася в професійний виклик: якщо ми зможемо це зробити, то ми круті і зможемо все. Це для нашої команди було мега-важливо.

Я точно знаю, що за гроші ніхто не буде творити дива, а за щось більше – легко.

Тому важливою є правильна мотивація у ініціатора та всієї команди проекту. І тоді неможливе – можливо!

Ваче Давтян, власник компаній «Промкабель» та «ПанЕлектро»:

У 2008 році нас, як і весь світ, накрила світова криза. До цього часу на нас висів валютний кредит перед банком в кілька мільйонів доларів плюс приблизно така сама заборгованість наших клієнтів, які не поспішали або не могли оплатити своїх боргів.

Так що ми опинилися у пастці величезної дірки в бюджеті – більше ніж в $5 млн. Я не знав, що робити, і у мене опустилися руки. Аж до того, що я перестав займатися бізнесом, що спричинило ще більші проблеми.

Ваче Давтян
Ваче Давтян. facebook.com

Мене врятували два моменти: 1) команда топів, яка підхопила управління і запропонувала рішення по боргу, 2) заняття китайською гімнастикою тай-цзи і медитація, які змінили мене як особистість, давши внутрішню гармонію.

Вихід зі складної фінансової ситуації – переговори із банком та реструктуризація боргу – зайняли довгих три роки. За цей час ми серйозно реформували наш бізнес. Я відійшов від оперативного управління, залишивши за собою три ролі – стратега, внутрішнього тренера та «хранителя щастя». Ролі з менеджменту взяли на себе керівники компанії, і ми дуже гармонійно доповнюємо один одного.

Криза для мене завжди була дуже позитивним явищем

І чим складнішою виявлялася криза, тим більше користі з неї я отримував, тим сильнішим ставав. Треба розуміти, що будь-якій перемозі передують три-п’ять-сім поразок. Важливо навчитися радіти поразкам, розуміючи, що це сходинка до чергової перемоги. Тоді будеш шукати можливості, а не «чому не вийшло». У цьому відмінність успішних людей – вони на один раз більше піднімаються, ніж падають.

Поділитися: