Нафта та алмази Анголи: навіть при такому поєднанні більшість населення – жебраки

688
Shutterstock
«Секрет» простий: кумівство, корупція та байдужість до потреб звичайних людей. Але з'являється альтернатива

Можливо, у частини читачів наших матеріалів про розвиток міст в різних країнах світу могло скластися враження, що ми перебільшуємо роль правильного менеджменту. Мовляв, прогрес – річ природна. Щоб довести, що це не так, K.Fund Media вирішив показати один негативний приклад – столицю Анголи Луанду. Міжнародні рейтинги неодноразово визнавали її найдорожчим містом у світі. При тому, що більшу його частину становлять нетрі, а майже 70% населення країни живуть за офіційною міжнародною межею бідності, тобто менш ніж на $2 в день.

Некомфортно і дорого

Луанда з її населенням в три мільйони осіб (в мегаполісі Велика Луанда живе 4,5 млн) одночасно типова і нетипова для Африки. Типова в тому, що сучасні хмарочоси, торгові центри та офісні будівлі межують тут з міськими нетрями. Нетипова в тому, що співвідношення ціна/якість товарів і послуг тут просто зашкалює. Наприклад, навіть в дорогих туристичних містах Магрибу можна, якщо постаратися, знайти хостел за кілька десятків доларів за ніч. У Луанді ж, як пише один з відомих блогерів, якому довелося летіти через неї транзитом, йому довелося заплатити за 5 годин сну (цитата) «у повній дірі» $400. І вибору у нього не було, оскільки луандійський аеропорт Quatro de Fevereiro на ніч закривають.

Таким самим чином живе і вся інша Луанда, розпещена нечисленною національною буржуазією та експатами. Останні працюють у компаніях, що пов’язані з видобутком нафти (Ангола – друга в Африці за її обсягами країна) і алмазів. Нафта приносить 50% ВВП країни.

Майже 70% населення країни живуть менш, ніж на $2 в день
Майже 70% населення країни живуть менш, ніж на $2 в день. Shutterstock

При тому, що майже 70% населення країни живуть менш ніж на $2 долари в день, середня зарплата в Луанді становить $1770 на місяць. Але й ціни тут набагато вищі за середньосвітові.

Наприклад, літр молока коштує в Луанді, якщо перевести на українську валюту, 85 грн, десяток яєць – 115 грн, кілограм курячих грудок – 290 грн, апельсинів – 170 грн, бананів – 100 грн. Річ і тому, що хоча 80% населення Анголи зайняті в сільському господарстві, більшість продуктів у її столиці привозять з інших країн. Але і це ще квіточки в порівнянні з ягідками, які починаються там, де платять в першу чергу експати.

Наприклад, оренда квартири з однією спальнею в центрі Луанди обходиться в середньому в $3500 на місяць. А якщо іноземна компанія, що працює в Анголі, купує квартиру, яку надає співробітникам, що на певний час приїжджають сюди, квадратний метр в центрі обійдеться їй в $9-10 тис.

І це цифри сьогоднішні, коли ціни на нафту впали. А в роки, коли вони були на підйомі, оренда нормальної за західними мірками квартири коштувала в Луанді в старому будинку $5 тис. на місяць, а в новому – $10 тис.

Історія як основа економіки

Логічно запитати, як вийшла ця фантастична мішанина з диких цін на життя в незручному для життя місті. А це дійсно цікава історія, яка починається здалеку.

Колишня португальська колонія Ангола формувалася так само, як і більшість інших країн Африки. Хоча португальці дійшли на цю землю ще в XVI столітті і за 300 років вивезли звідти 5 млн рабів (основне на той час їхнє джерело прибутку), в кінці XIX століття їм довелося ділити територію тутешніх колоніальних володінь з Бельгією, Німеччиною та Англією. Так виникла Ангола з її трьома основними етнічними групами овімбунду, мбунду і конго, а також з майже десятком народностей, які трохи менші.

Після відділення від Португалії в Анголі ще 30 років йшла громадянська війна
Після відділення від Португалії в Анголі ще 30 років йшла громадянська війна. GettyImages

Населення Анголи стало боротися за звільнення від колоніальної залежності ще у 1950-ті роки, але і тут були свої специфічні особливості.

З самого початку цим займалися відразу кілька військових угруповань, підтримуваних різними геополітичними силами – так, угруповання МПЛА вважалося прорадянським, а угруповання УНІТА і ФНЛА – прозахідними. І після того як в 1975 році Португалія, в якій сталася «революція гвоздик», надала Анголі незалежність, в країні почалася громадянська війна, яка тривала майже 30 років.

Меморандум про взаєморозуміння, який знаменував закінчення партизанських дій, був підписаний тільки у 2002-му році, хоча вже у 1979 році президентом країни став Жозе Едуарду душ Сантуш, який зіграв в її історії найважливішу роль.

Душ Сантуш ще в юності, за португальців, заснував в Анголі молодіжне крило МПЛА, потім в 60-ті роки поїхав до СРСР, де, за легендою, навчався на інженера-нафтовика і навіть одружився з радянською громадянкою. Проте, судячи з того, що за цією спеціальністю він ніколи не працював, цілком можливо, що проходив навчання іншого штибу. Після того, як колишній Радянський Союз розвалився і перестав бути джерелом фінансування для Анголи, душ Сантуш переорієнтувався на США.

Зліт і падіння одного сімейства

Попри всі геополітичні рухи тіла, головним заняттям душ Сантуша було перетворення Анголи, якою він беззмінно правив 38 років, в свою сімейну вотчину. Так, його донька від першого шлюбу Ізабель душ Сантуш очолювала державну нафтову компанію Sonangol, яка приносить Анголі більшу частину її валютних надходжень. Forbes оцінив її статки в $3 млрд, а син Жозе Філомену душ Сантуш був главою національного суверенного фонду добробуту. Всі інші «хлібні» посади у країні також належали «своїм людям», в результаті чого в країні процвітала корупція.

Новообраний президент Жуан Лоренсу намітив для Анголи інший шлях розвитку
Новообраний президент Жуан Лоренсу намітив для Анголи інший шлях розвитку. wikipedia

З цією ж метою душ Сантуш практично придушив хоч на скількись незалежний бізнес всередині країни (в одному з міжнародних рейтингів легкості ведення бізнесу Ангола займала 175-те місце).

Іноземні інвестори (в 2002-му році Ангола отримала від Китаю $20 млрд на відновлення економіки після громадянської війни) також мали справу виключно з можновладним сімейством і його наближеними. До наближених першого ряду «присмоктувався» другий ряд і так далі. Таким чином, в злиденній загалом країні утворився багатий прошарок, що налічує приблизно 300-400 тисяч осіб, що мешкають здебільшого в Луанді. Вони разом з приїжджими співробітниками іноземних компаній і стали споживачами непомірних за ціною товарів і послуг в Луанді, вивівши її на перше місце у відповідних світових рейтингах.

Колись у 2016 році 72-літній душ Сантуш оголосив, що більше не балотуватиметься на пост президента, і запропонував на посаду свого наступника 62-річного міністра оборони Жуана Лоренсу, він думав, що висуває «свою людину», забезпечуючи тим самим свою спокійну старість і недоторканність свого сімейства. Однак, як це часто буває в таких випадках, його очікування не виправдалися.

Ангола відкриває свій ринок для нових інвесторів і сама виходить на нові для себе міжнародні ринки

Лоренсу, обраний президентом Анголи в серпні 2017 року, негайно розгорнув бурхливу діяльність, яка опинилася несподіваною не тільки для душ Сантуша, а й для іноземних аналітиків.

Донька душ Сантуша звільнена з посади голови нафтової компанії Sonangol. Син колишнього президента звинувачений генпрокуратурою Анголи у виведенні з фонду національного добробуту $500 млн. Змінене керівництво Національного банку і національної алмазодобувної компанії. Таким чином, основні фінансові потоки Анголи виведені з сімейного бізнесу душ Сантуша.

Тут, звичайно, виникає питання, чи не є це лише зміною можновладних еліт. Однак дії Лоренсу свідчать, що він дійсно хоче реформувати економіку країни. Так, новий президент не тільки змінив керівництво Національного банку, а й провів девальвацію національної валюти. Крім того, він поставив біля керма алмазного бізнесу нових людей і оголосив новий курс в алмазної галузі країни, яка вже вийшла з їх продажем на провідний світовий алмазний ринок в бельгійському Антверпені.

Ангола відкриває свій ринок для нових інвесторів і сама виходить на нові ринки
Ангола відкриває свій ринок для нових інвесторів і сама виходить на нові ринки. Shutterstock

Врешті, Лоренсу впустив іноземний бізнес таку перспективну галузь, як телекомунікації. У своїй інавгураційній промові він заявив: «Входження Анголи в світову економіку має на меті поглиблення двосторонніх і багатосторонніх зв’язків з усіма країнами». Тобто Ангола відкриває свій ринок для нових інвесторів і сама виходить на нові для себе міжнародні ринки. А це вже стратегія.

Інша справа, що, як зазначають західні експерти, Лоренсу, крім створення умов для притоку іноземних інвестицій, потрібно буде поліпшити системи охорони здоров’я і освіти.

63% ангольців мають вік до 24 років, і для них необхідно не тільки дати можливість вчитися, а й створити нові робочі місця

Будемо реалістами – відбувається все це не у наслідку неминучої перемоги якогось обов’язкового прогресу, а через те, що колишній курс керівництва країною завів її в беззаперечний для всіх економічний глухий кут. Вихід з нього, темпи якого дивують навіть найоптимістичніших експертів, означатиме і нову реальність для столиці Анголи.

Поділитися: