Пропонуємо ознайомитися з прийомами приборкання однієї з найбільших перепон на шляху до щастя — тривоги, яка багатьом з нас надокучає з самого ранку до глибокої ночі. Автор називає її «гучномовцем у своїй голові». Ось як його можна стишити.
Внутрішній неспокій є цілком нормальним компонентом програмного забезпечення нашого мозку, надійно прошитого на рівні біологічних програм, підкреслює Добеллі. Воно зарекомендувало себе неперевершеною стратегією виживання. Однак сьогодні наша боязливість здебільшого не пов’язана з реальними життєвими небезпеками, позаяк ми більше не тікаємо від хижаків у савані. Чимало наших тривог, переконаний автор, — безпідставні і шкідливі для здоров’я. Цю проблему ілюструє приголомшливий приклад з життя пернатих:
«Канадські дослідники перекрили сітками цілу ділянку лісу й таким чином повністю відгородили горобців від їхніх природних ворогів (єнотів, сов і соколів). Ще ніколи горобці не почувалися настільки захищеними. Потім дослідники встановили приховані гучномовці. В одній частині лісу можна було почути звуки природних ворогів, а в іншій частині лісу — безпечні звуки природи. Ті горобці, які були в оточенні «лихих» звуків, відклали на 40% менше яєць — яйця були дрібнішими за розміром, і лише з невеличкої кількості вилупилося потомство. Багато щойно народжених пташенят померли з голоду, тому що їхні батьки неохоче вилітати з гнізда у пошуках їжі, а пташенята, які змогли вижити, були слабкими. Цей експеримент переконливо доводить: іноді навіть не потрібна реальна загроза — один лише страх здатен впливати на всю екосистему».
Те, що стосується горобців, стосується й нас, людей, вважає Добеллі. Плюс ми як вид, наділений здатністю мислити абстрактно, морочимо собі голову ще й усілякими неосяжними речами, щоб не розбиратися з реальними проблемами.
Автор пропонує взяти на озброєння класичний прийом грецьких та римських філософів-стоїків: з’ясуйте, на що ви можете вплинути, а на що — ні. Те, на що ви можете вплинути, заслуговує ваших зусиль. А от те, на що ви вплинути не можете, слід облишити.
Добеллі наводить три стратегії, в дієвості яких переконався на власному досвіді:
1
По-перше: візьміть блокнот і напишіть на ньому Моя велика книга тривог. Чітко визначте час, який ви згодні витратити на те, щоб розібратися в собі. Конкретно: 10 хвилин кожного дня, протягом яких ви будете записувати все те, чим ви переймаєтеся — байдуже, на що це схоже. Так мозок знатиме: тривоги розпізнані. Роблячи це кожного дня, зрештою, можна зауважити, що нас постійно дістає один і той самий тузінь тривог. На вихідних перечитуйте всі записи за тиждень та дотримуйтеся настанови математика Бертрана Рассела: «Найкраще, що можна вчинити, як тільки помічаєш, що хочеш чимось заморочити собі голову, це завжди спрямовувати на це ще більше думок, ніж цього вимагає інстинкт, — доки зрештою хвороблива жага не перетравить сама себе». Завдяки цьому протоколу турбот більшість із них безслідно зникає. А те, що залишається, — це справжні загрози, на яких слід зосередитися.
2
По-друге: страхування не завадить. На думку автора, це неперевершений винахід. Страхування, пише він, — найелегантніший приборкувач тривог. І послуга №1 полягає якраз не у грошовій компенсації внаслідок зазнаної шкоди, а у подоланні хвилювання протягом терміну дії страхового полісу.
3
По-третє: найкращі ліки від пустопорожніх думок — зосереджена робота. Вона відволікає, як ніщо інше.
Добеллі вірить, що застосування цих трьох стратегій примножує шанси на гарне життя.
«Тоді ви, можливо, вже в молоді чи принаймні в зрілі роки порадієте пізньому прозрінню Марка Твена: «Я — старий чоловік, і я пережив багато неприємностей, більшості з яких так і не відбулося».
