Ласкаво просимо на борт «Землі»: 5 книг видатних екомислителів

52
wikipedia.org
Коли слово «споживач» стало образливим, після чого виникло Агентство з охорони довкілля і чому мале – прекрасне

Історія острова Пасхи, що у Тихому океані за 3700 кілометрів від Південної Америки, – це локальний апокаліпсис. Коли його заселили полінезійці – приблизно 1300–900 років тому, – цей родючий клаптик суші був подібний до раю: буйні ліси, пишнотрав’я, розмаїття дичини… Жилося острів’янам незле – їх різко побільшало. А от пальм довкола них з часом суттєво поменшало. Вирубування було однією з причин. До 1722 року, коли сюди припливли європейці, дерев уже не було, через що джерела і потічки пересохли, ґрунт збіднів – і знизилися врожаї. Харчів ставало дедалі менше. Голод довів острів’ян до канібалізму. Через хаос та війну тутешня цивілізація почала занепадати. Й дітися було нікуди, адже не було з чого будувати каное для дальнього плавання.

Чому ж мешканці острова Пасхи не зупинилися до того, як стало занадто пізно?

Як зазначили дослідники, ця катастрофа не була раптовою. Вона розтягнулася на десятиліття, одне покоління змінювало інше, ніхто не бив на сполох, адже щоб помітити таку довготривалу подію, потрібно мислити у зовсім інших масштабах.

«Блакитна іграшкова куля» – фотографія Землі, зроблена 7 грудня 1972 року командою космічного апарату Apollo 17, – стала символом екологічного руху, що почав набувати політичного характеру в другій половині XX століття.

Цей та подальші знімки нашої планети й до сьогодні слугують нагадуванням про те, що Земля – це теж острів у безмежному незвіданому нами просторі. І щоб він залишався придатним для життя людей, як зауважують автори наведених у цьому переліку книг, нам потрібно навчитися бачити його як цілісну систему.

«Виробники сміття», Венс Паккард

The Waste Makers, 1960

Венс Паккард – один із найвідоміших критиків консьюмеризму. Поява цієї його праці стала початком загальнонаціональної дискусії про споживання у США. Саме вона надала слову «споживач» негативної конотації, зв’язавши поняття з марнотратством. Характерною рисою споживання по-американськи був акцент не так на якості, як на кількості, стверджував автор, тож американці врешті стали купувати більше, ніж їм потрібно, і цим шкодити собі. Паккард звинуватив у цьому бізнес з орієнтацією на зростання будь-якою ціною і рекламну індустрію, яка нав’язала людям бажання, що не відповідають їхнім реальним потребам.


«Мовчазна весна», Рейчел Карсон

Silent Spring, 1962

Цю книгу вважають маніфестом американського екологічного руху. Американська біологиня Рейчел Карсон була стурбована раптовим скороченням популяції співочих птахів і провела розслідування, щоби зрозуміти причину. Результатом стала книга про згубний вплив отрутохімікатів на природу і загибель через них багатьох видів. Незважаючи на обурення хімічних компаній, вона сприяла зміні законодавства про поводження з пестицидами та забороні застосування ДДТ у сільському господарстві США, а також створенню Агентства з охорони довкілля.


«Мале – прекрасне. Економіка для людини. Карта для тих, хто заблукав», Е. Ф. Шумахер

Small Is Beautiful: A Study of Economics As If People Mattered, 1973

У відомого гонщика є не менш відомий тезко-інтелектуал. Німецький статист та економіст Ернст Фрідріх Шумахер понад двадцять років був економічним радником урядів Великої Британії, Бірми та Індії і відстоював принципи сталого розвитку. Журнал Time назвав його книгу «екобіблією». На тлі енергетичної кризи та індустріальної експансії робота Шумахера спонукала замислитися: а чи справді чим більше, тим краще? «Кожен розумний дурень може зробити щось величезним, складнішим, жорстокішим. Потрібно бути генієм і сміливцем, щоб рухатися в іншому напрямку», – писав він.


«Інструкція з експлуатації космічного корабля «Земля», Бакмінстер Фуллер

Operating Manual for Spaceship Earth, 1974

У цій книзі американський архітектор та винахідник Бакмінстер «Бакі» Фуллер виклав своє бачення майбутнього людської цивілізації. Ми всі астронавти, писав він, і пропонував розглядати Землю як космічний корабель, який, попри свій прекрасний дизайн, – все ж лише дрібка у Всесвіті. За словами автора, нашою планетою керували фіглярі бізнесу та розпорядники даних про глобальний стан речей – Видатні Пірати. Для укріплення своїх позицій вони наймали осіб з потенціалом Леонардо да Вінчі та Мікеланджело, які, однак, не могли його втілити через те, що суспільний порядок вимагав від них звузити обшир своїх інтересів для здобуття спеціалізації (що було на руку Видатним Піратам), запевняв Бакі. У відсутності бачення цілісної картини він вбачав корінь екологічної кризи.


«Гея: новий погляд на життя на Землі», Джеймс Лавлок

Gaia: A New Look at Life on Earth, 1979

Джеймс Лавлок – британський природознавець та винахідник. Відповідно до його гіпотези Геї, про яку йдеться в цій книзі, Земля – ​​це саморегульований суперорганізм, що підтримує необхідні для життя параметри (процес, який триватиме, навіть якщо зникне людина). «Жива матерія Землі – повітря, океани і суходіл – утворюють складну систему, яку можна розглядати як єдиний організм. Вона здатна підтримувати життя на нашій планеті», – пояснював Лавлок. Ця ідея стала предметом бурхливих суперечок вчених. Її підтримав Green Peace та багато інших екологічних рухів. Не залишила вона байдужим і американського фантаста Айзека Азімова, надихнувши на написання двох романів серії «Фундація».


Вам буде цікаво: «Зелене» світло майбутнього: 3 книги про перспективи енергетики від інноваторів
Поділитися: