Культура рису: Сеул вибивається у світові столиці з селянською завзятістю

454
Shutterstock
Середньостатистичний житель Сеула старанно вчиться, понаднормово працює і не дуже комфортно почувається на пенсії

«Культура рису» – не метафора, а визначення, яке використовується «кореєзнавцями» для пояснення, як одна з найбідніших країн світу вирвалася в число економічних лідерів. Вирощувати рис непросто – селянин у спеку, помножену на вологість, пересувається по затопленому водою полю (рівень затоплення залежить від фази росту рису) і багато годин поспіль робить одні і ті ж самі одноманітні рухи. А оскільки це ідеальні умови не тільки для рису, а й для комашні, можна уявити собі, яке терпіння треба мати, щоб все це витримати.

Який це має стосунок до багатомільйонного Сеула?

Найпряміший. Адже, як ми вже писали в першій частині нашого матеріалу, лише 7% жителів столиці Південної Кореї є сеульцями у другому поколінні. У решти 93% батьки приїхали з провінції, як правило, сільськогосподарської. Звідти вони і привезли з собою «культуру рису», принципи якої розповсюдили на все життя. Для того, щоб прогодувати себе та сім’ю, треба наполегливо працювати і не боятися при цьому дискомфорту та одноманітності.

Правило хвилі

Цікаво, що самі корейці поширюють принципи «культури рису» і на таку, наприклад, високотехнологічну галузь як суднобудування (країна виробляє близько 60% усіх дорогих суден у світі). Як пояснюють тамтешні суднобудівники, процес будівництва танкера довжиною в кілька сотень метрів – доволі одноманітний. По суті, це те саме рисове поле – і тому корейці, у яких такого роду працьовитість закладена в генах, справляються з ним без проблем. Аналогічно – і в інших трудомістких галузях економіки країни, 76% якої зосереджено в Сеулі.

"Культуру рису" привезли в Сеул вихідці з сільських провінцій. Shutterstock

Насправді Сеул – це поняття відносне. В офіційних межах міста живе лише частина населення четвертої за величиною в світі міської агломерації, яка тягнеться приблизно на 100 км від південної околиці Сеула.

На північ Сеул практично не росте, оскільки там в 24 км – кордон з Північною Кореєю. Звідси причина, чому південнокорейці так бояться військового конфлікту – для того, щоб знищити Сеул, військам КНДР достатньо буде звичайного неядерного озброєння. І вся ця агломерація пронизана транспортними артеріями місцевого значення, якими сеульці їздять на роботу та навчання.

Можливо, саме тому при високому рівні зарплат (середня заробітна плата в Сеулі – приблизно $3 тис.), поїздка на громадському транспорті тут коштує в середньому $1. Що набагато дешевше, ніж у багатьох європейських столицях.

Ну а до того, що доводиться витрачати багато часу на дорогу на роботу і з роботи, жителі Сеула ставляться згідно з все тією ж «культурою рису» – раз треба, значить треба. Адже вони, наприклад, і на роботі в офісі знаходяться, як і японці, які не від дзвінка до дзвінка, а до того часу, коли піде начальник. Кумедно (хоча самим південнокорейцям це, напевно, кумедним не видається), що там спрацьовує принцип, який можна назвати «правилом хвилі». Першим з офісу йде головний начальник («перша хвиля»). Потім через півгодини, сповнені витримки, щоб дотриматись правил пристойності, його заступники («друга хвиля»). Потім, ще через півгодини, начальники відділів, і так до самого кінця офісної ієрархії, в результаті чого пересічним працівникам доводиться перебувати на своїх місцях до восьмої-дев’ятої години вечора.

Наздогнати Японію

Чи нарікають на «культуру рису» наймолодші сеульці, які виросли, як нам здається зі сторони, вже в умовах «вільного світу»? Насправді, як розповідають іноземці, які багато років живуть і працюють в Сеулі, це нам тільки здається. Річ в тому, що з самого дитинства, вже з першого класу школи і до останнього курсу інституту, в корейській системі освіти учня оцінюють, в основному, за принципом «він старається». Навіть аспірант, нехай ним керує професор, який наполовину впав у маразм, ніколи не посміє говорити про нього поза очі зневажливо.

Університети Кореї - один з головних соціальних ліфтів
Університети Кореї - один з головних соціальних ліфтів. Shutterstock

При цьому в Південній Кореї вибудувана дуже сильна система освіти, дієвість якої посилюється тим, що вона є головним у країні соціальним ліфтом.

Сентенція «хочеш вибитися в люди – добре вчися» тут не порожні слова. Приблизно 70% випускників південнокорейських середніх шкіл навчаються в університетах. Але тут є один нюанс. Лише три з них: Сеульський держуніверситет і університети Корьо та Йонсе – гарантують хороше місце в держструктурах або великих корпораціях.

Сентенція «хочеш вибитися в люди – добре вчися» тут не порожні слова

Повага до освіти – це не тільки спадщина традицій конфуціанства, але і усвідомлення реальних потреб країни, яка вже піднялася з однієї з найбідніших в світі до рівня однієї з найбагатших.

У 2017 році країна посіла 14-е місце в світі за ВВП з урахуванням паритету купівельної спроможності. Наступне її завдання – досягти рівня Японії. Для цього, вважають в Південній Кореї, треба культивувати не тільки працьовитість, яка дісталося її жителям у спадок, а й творче начало. І, крім того, потрібно завойовувати для країни авторитет на Заході вищий, ніж просто «світова майстерня». Тому, як розповідає кращий на пострадянському просторі експерт по двох Кореях Андрій Ланьков, котрий багато років викладає в сеульському  університеті Кукмін, сьогодні для південнокорейського вченого одна публікація в престижному західному науковому журналі з рейтингового списку означає більше, ніж поява цілої його монографії.

Поки працюєш – все добре

За свою працьовитість і амбіції південнокорейці та жителі Сеула в першу чергу винагороджені на сьогодні непоганим рівнем життя. Щоправда, тільки для тих, хто працює. При середній зарплаті сеульця в $3 тис. він може пообідати в кафе в середньому за 6,3 долара і придбати джинси Lewis 501, які в Парижі коштують 96 доларів, а в Женеві – 130, за 90 баксів. Літр молока коштує в Сеулі від 36 до 52 гривень, дюжина яєць – від 55 до 68 гривень, кілограм курятини – від 110 гривень. Оренда однокімнатної квартири в спальному районі Сеула обійдеться від $360 в місяць, в центрі – близько $700.

Держава гарантує корейським пенсіонерам тільки $ 200
Держава гарантує корейським пенсіонерам тільки $ 200. Shutterstock

А ось з пенсіями в Південній Кореї погано – якщо говорити про державну базову систему, то вона гарантує пенсію на рівні від $200, та й то не всім. Взагалі вважається, що в Південній Кореї близько половини літніх людей живуть у відносній бідності. Це найгірший показник в Організації економічного співробітництва та розвитку, в яку входять країни, що дають приблизно 60% світового ВВП.

Втім, ще не так давно пенсію за старістю тут не платили взагалі – вважалося, що турбота про людей похилого віку є обов'язком їхніх дітей

Можливо, Сеул поки не є столицею всезагального благоденства. Але країна з «культурою рису» крок за кроком знаходить рішення для своїх непростих ситуацій. І дуже ймовірно, що її столиця незабаром потіснить сьогоднішніх лідерів з п’єдесталу кращих міст.

Поділитися: