Креативний Рейк’явік: інкубатор ідей замість вугільної електростанції

372
dublinairport.com
Як найпівнічніша столиця прощається з ерою викопного палива і що могло б стати двигуном «зеленої» економіки Ісландії?

Майже вся електроенергія, яку виробляють в Ісландії, – з відновлюваних джерел: води, жару надр і вітру. Її вдосталь, щоб задовольнити потреби самих ісландців. Водночас країна є однією з лідерів за кількістю викидів парникових газів на душу населення у Європі.

До фінансового колапсу у 2008-му чималі суми міжнародних інвестицій пішли на забезпечення заводів із виготовлення алюмінію. Через спорудження п’ятьох масивних дамб гідроелектростанції Каурагньюкар, що розпочалося на початку нульових, енергетична компанія Landsvirkjun підірвала сплячий вулкан й змінила течію льодовикової річки. Ісландський уряд запевняв, що такою є ціна, яку треба заплатити за створення робочих місць.

Туризм – основне джерело експортних надходжень для Ісландії і в 2017 склав 10% її ВВП

Самі ісландці як між собою, так і на рівні держави все ніяк не дійдуть згоди щодо пріоритетів:

Що важливіше – зберігати недоторканість ландшафту, який вабить левову частку туристів, чи нарощувати виробництво енергії, щоб продавати її іншим країнам?

Цей конфлікт – головна тема книжки «Країна мрій: інструкція з самопорятунку наляканої нації» (Dreamland: A Self-Help Manual for a Frightened Nation), яка стала бестселером у Ісландії у 2006 році та отримала низку національних нагород. Її автор Андрі Снайр Маґнасон у 2008 році разом із культовими музикантами Бйорк та Sigur Rós організував одну із найбільших в історії країни мирних природозахисних демонстрацій.

Тоді неподалік від закинутої вугільної електростанції Toppstöðin (українською читається Топпстьодін) у Рейк’явіку зібралася майже десята частина населення Ісландії – близько 30 тисяч людей, які виступили проти політики заманювання міжнародних корпорацій дешевою енергією.

Ісландський уряд описує енергетичний потенціал країни у 30 ТВт-годин на рік і ледь не щороку анонсує що ось-ось почне прокладати IceLink – 1,000-кілометрову високовольтну лінію постійного струму від Ісландії до Великої Британії, щоб забезпечити потік енергії в обох напрямках.

Toppstöðin. Scott Shigeoka for Grist

У 2014-му одна з провідних аудиторських компаній KPMG включила проект до сотні найінноваційніших інфраструктурних рішень.

Андрі не поділяє ентузіазму щодо кабеля і переконаний, що під загрозою основні об’єкти найпопулярнішого туристичного маршруту «Золоте кільце» – водоспади Деттіфосс та Ґудльфосс, а отже, і репутація Ісландії як останнього незайманого клаптика Європи.

Toppstöðin 2.0

Економічна криза в країні спричинила потужний низхідний інноваційний рух, який сам Андрі називав «креативною революцією» – найкращим часом, щоб бути підприємцем-відчайдухом і втілювати найсміливіші задуми. Якраз тоді він розробив свій план із перетворення Toppstöðin, яка слугувала для місцевих звалищем усілякого непотребу, на стартап-хаб.

Андрі і його однодумці запропонували запустити наймасштабнішу в північній столиці апсайклінґ-ініціативу

Адміністрація дала їм ключі від будівлі, але жодної фінансової підтримки, хоч і планували раніше витратити на її знесення близько $2 млн.

Команда Андрі вирішила, що Toppstöðin має стати інкубатором ідей, переробила притрушені пилюкою зали на затишні офісні приміщення й почала здавати їх усього лише за $100 на місяць. Всі зібрані кошти пішли на подальший ремонт.

Інді-тріо Samaris транслювало звідси свої виступи:

Toppstöðin своєю особливою атмосферою одразу привабив кілька десятків яскравих молодих митців та підприємців і став майданчиком, де вони могли обмінюватися досвідом та демонструвати результати своєї діяльності.

Серед резидентів Toppstöðin працівники найрізноманітніших сфер – від розробників вітряків до дизайнерів білизни.

Хіп-хоп гурт Úlfur Úlfur знімав на території електростанції свої кліпи:

Минуло 10 років після запуску проекту. Близько 3484 кв м Toppstöðin все ще залишаються невикористаними. Андрі мріє про те, щоб додати виставкову залу, студію для виробництва фільмів та подіуми для виступів. Щоб провести повну реновацію, каже, потрібно $5-6 млн.

Хай там як, створений з екологічних міркувань Toppstöðin вже виконує свою головну місію

Він є прикладом того, яким може бути майбутній Рейк’явік після завершення ери викопного палива, яка асоціюється з експлуатацією та забрудненням природи.

На думку Андрі, творчість – саме той ресурс, який потрібно використовувати на повну потужність, аби розвивати економіку Ісландії та зменшувати її вплив на прискорення темпів глобального потепління. Його «Країна мрій» пропонує робити ставку саме на туризм і креативні індустрії, щоб стимулювати зайнятість населення.

Андрі Снайр Маґнасон в одному із залів Toppstöðin
Андрі Снайр Маґнасон в одному із залів Toppstöðin. Scott Shigeoka for Grist

Щоправда, до утопії, яку він собі уявляє, ще далеко. Реальність підкидає нові виклики, про які ще кілька років тому мало хто серйозно замислювався. Бо сьогодні, як бачимо, на багатства Ісландії претендує не лише важка промисловість, а й поборники діджиталізації глобальної економіки.

 

Читайте також: Майнери біткойнів можуть залишити Ісландію без електроенергії

Поділитися: