Країна міст: як Марокко капіталізувало свою незалежність

434
Shutterstock
Розвиток марокканської міської інфраструктури – чудовий приклад «розподілу праці» всередині однієї країни

Королівство Марокко, що затишно лежить на стикові Атлантичного океану, Середземного моря та пустелі Сахари – країна із древньою історією. З арабської його назва перекладається як «захід», і для більшості країн Африки воно дійсно є «заходом», в тому сенсі, що зберегло з колоніальних часів багато рис, що подобаються європейцям. (При цьому 60% населення тут складають араби і 40% – бербери, а європейців, не рахуючи туристів, дуже мало). Недарма в туристичному бізнесі, який виходить на перше місце в місцевому ВВП, Марокко позиціонує себе як країна зі звичним для європейських туристів м’яким кліматом і комфортним безпечним проживанням. Мова тут, звичайно, про ту частину держави, яка не зайнята Сахарою — морське узбережжя, на півночі із середземноморським кліматом, а на заході, завдяки подихові Атлантичного океану, із неспекотним літом і теплою зимою.

За ці ласі прибережні території два тисячоліття воювали одне з одним Карфаген, Стародавній Рим, Візантія, араби, що заснували тут величезну імперію, а з початку ХХ століття – Іспанія, Франція, Британія та Німеччина. У підсумку перемогла Франція, незалежність від якої Марокко отримало в 1956 році.

Тут треба зауважити, що всупереч укоріненому образові французів як нації веселої і легковажної, як колонізатори вони були жорсткішими, ніж, наприклад, англійці в Індії. Знаменитий американський письменник Пол Боулз, що майже все своє доросле життя прожив в Марокко, згадував, що в марокканських містах часів колоніалізму панувала справжня расова сегрегація. Наприклад, для корінного населення був закритий доступ до крамниць та ресторанів «для білих».

Тому, коли французи пішли, залишивши по собі доволі розвинену інфраструктуру (Франція і зараз залишається головним торговельним партнером Марокко), марокканці, які не мали досвіду управління, деякий час були розгублені. Але в підсумку з цим впоралися, показавши решті африканського світу приклад раціонального, можна навіть сказати, планового, розвитку, і зараз, за оцінками міжнародних організацій, займають перше місце на континенті за ступенем диверсифікації економіки, що для Африки вкрай важливо.

Від Касабланки до Azur

Головне багатство Марокко – його міста. Причому тут ми маємо справу з унікальною ситуацією. Якщо, розповідаючи про міста навіть мільярдних Китаю і Індії, ми могли обмежитися двома головними мегаполісами цих країн, то в Марокко рівноправних міст як мінімум чотири – Касабланка, Марракеш, Фес і Рабат. Вважається, що столицею «наймолодший брат» із них – Рабат – став тільки тому, що Марракеш та Фес століттями так непримиренно боролися одне з одним за це звання, що довелося обирати компромісний варіант.

У Марокко рівноправних міст як мінімум чотири
У Марокко рівноправних міст як мінімум чотири. Shutterstock

Щоправда, найбільше місто Марокко – чотиримільйонна агломерація Велика Касабланка – столичного статусу ніколи не потребувала, будучи загальновизнаним космополітичним містом.

Недарма за часів другої світової війни, коли Марокко було частиною вішістської Франції, тут кишіли розвідки всіх країн, атмосферу чого передала визнана кращим голлівудським фільмом всіх часів «Касабланка» 1942-го року випуску з Гемфрі Боґартом і Інґрід Берґман в головних ролях. До речі, слава Марокко в історії світового кіно «Касабланкою» не обмежується – тут за романом вищезгаданого Пола Боулза «Під покровом небес» (що увійшов до числа сотні кращих англомовних книг минулого століття) зняв свій найкращий однойменний фільм знаменитий італієць Бернардо Бертолуччі. Та й сьогодні тут завдяки дешевизні робочої сили та безлічі сонячних днів знімається багато фільмів, про що розповімо далі.

Завдяки дешевизні робочої сили та безлічі сонячних днів в Марокко знімається багато фільмів, про що розповімо далі

І це ми ще не згадали про добре відомі європейцям Танжер, Мекнес і інші, не настільки знамениті, шість прибережних курортів, реконструйовані за прийнятим в 2001 році планом марокканського уряду Azur.

Згідно з цим планом Марокко мало досягти цифри 10 млн туристів на рік. І хоча слова «королівство» та «бізнес-план» здаються погано поєднуваними, його було виконано. У 2017 році до Марокко приїхали 11,4 млн осіб.

Досягнуто цього було за рахунок, знову ж таки, раціонального розвитку курортних міст. Наприклад, відбудований курорт Ліксус орієнтовано на заможних людей. Тут, окрім готелів, розкішних апартаментів та вілл, спочатку запланували пристань для яхт і поле для гольфу. Інвестиції в «проект Ліксус» обраного для його здійснення бельгійсько-голландського консорціуму Salilux склали €1 млрд. Тут цікава одна деталь – в цілому проект Azur передбачав будівництво в нових курортних зонах 10 полів для гольфу, що говорить про диверсифікацію туристичного бізнесу. Адже традиційно Марокко було популярне серед європейців саме як країна недорогих курортів.

З провінції по нитці

Незважаючи на новобудови, найбільший приріст туристів – 39% – минулого року продемонстрував Фес, знаменитий своїм старим містом. У місті 10 тисяч заплутаних і таких вузьких, що проїхати можна лише віслюком, вулиць, провулків і глухих кутів, у багатьох з яких навіть немає назви. При цьому оренда віслюка для екскурсії з його поводирем і одночасно гідом обійдеться в $130. У деяких країнах за ці гроші і на цей час можна орендувати лімузин.

На другому місці за приростом туристів минулого року – 37% – містечко в пустелі Варзазат із населенням близько 40 тис. осіб.

На дахах марокканських міст може бути своя цивілізація
На дахах марокканських міст може бути своя цивілізація. Shutterstock

Але знаменитий він не своїм місцем розташування, а тим, що в ньому розташовано одну з найбільших кіностудій в світі Atlas Studios, де знімали «Гладіатора», «Олександра», «Астерікса і Обелікса» та інші блокбастери.

В іншому містечку з населенням 40 тис. осіб, Шавені, кіностудії немає. Але зате там, починаючи з ХV століття, прийнято фарбувати будинки виключно в усі відтінки синього і блакитного кольорів, що в поєднанні зі збереженою давньою архітектурою робить його одним з найзатишніших і красивих маленьких містечок в світі. Доїхати туди з Танжеру можна недорого, всього за $4. Щоправда, їхати доведеться п’ять годин.

І таких, великих і маленьких історично знаменитих міст в Марокко – хоч греблю гати. Взяти, наприклад, Ес-Сувейру. У 60-70-х роках минулого століття вона була меккою для хіпі з усього світу. Тут, наприклад, мріяв оселитися найбільший рок-гітарист всіх часів і народів Джимі Хендрікс, який регулярно відвідував Ес-Сувейру.

Зате зараз Ес-Сувейра – культове місце для зовсім іншої молоді, спортсменів-серферів

Але, як прийнято в раціональному туристичному бізнесі Марокко, поява нових напрямків не змушує відмовитися від прибуткових старих. Від часів хіпі в Ес-Сувейрі залишилися художні галереї, крамниці дисків та виробів з місцевих ремесел і арт-кафе. Крім того, Ес-Сувейра – ще й порт, що було використано для туристичного гасла містечка «Якщо ви живете в порту, то відкриті для всього нового».

Не туризмом єдиним

Проте, одними прибутками від туризму Марокко, що можна порівняти розміром  території та населенням із Україною, не нагодуєш – в буквальному сенсі цього слова, такому важливому для африканських країн. Найважливіша проблема королівства – підйом його сільського господарства, яке дає всього 14% ВВП країни, хоча в ньому зайняті 40-45% її населення. Тут багато що залежить від погоди, і тому для того, щоби зменшити залежність від посухи, в країні працює державна програма будівництва численних водосховищ. Згідно з королівським указом, вода повинна доходити до кожного поселення в Марокко.

Мечеть Хасана II побудована виключно за рахунок пожертвувань
Мечеть Хасана II побудована виключно за рахунок пожертвувань. Shutterstock

Повертаючись до марокканських міст, треба відзначити, що багато з них протягом останніх років розвинулися в промислові і транспортні центри міжнародного масштабу.

Так, Касабланка знаменита не тільки мечеттю Хасана II та найвищим мінаретом у світі, будівництво якої обійшлося в $800 млн. (Втім, якщо вже рахувати гроші, то, по-перше, мечеть привертає до країни мусульманських віруючих, які залишають в місцевих готелях, магазинах та закладах громадського харчування свої гроші, а, по-друге, її була повністю побудовано за рахунок не бюджету, а пожертв.) Найбільший мегаполіс Марокко відомий ще портом зі штучною гаванню і причалом довжиною 7 км. І швартуються біля нього в першу чергу не туристичні лайнери, а суховантажі, які відвозять фосфати, що видобуваються в Марокко, і які приносять країні гроші, порівнювані з прибутками від туризму. В цілому, в агломерації Касабланка-Мохаммедія (місто в 25 км від Касабланки) виробляється більше половини промислової продукції країни.

В найбільшому портовому місті Марокко Танжері у 2012 році почав працювати завод Renault-Nissan, на якому вже випущений мільйонний автомобіль

Розвиток такого роду промисловості особливо важливий для країни, оскільки собівартість продукції тут в 2-4 рази вища, ніж в східно-азіатських країнах, і тому для Марокко вигідний в першу чергу випуск продукції з високою доданою вартістю. Втім, в королівстві виробляють і продукцію легкої промисловості, зокрема, текстиль. Причому на кілька мільярдів доларів на рік, виграючи у азіатських конкурентів за рахунок територіальної близькості до європейських ринків.

Але тут важливий підсумок – що дав рядовому корінному жителю Марокко сучасний розвиток його міст? А він вражає. Сьогодні середня зарплатня в Касабланці (вже після сплати податків) – $536. Араб або бербер, якому в колоніальні роки було заборонено входити до крамниць та ресторанів «білих кварталів», може в Касабланці пообідати за $3 і дістатися на громадському транспорті в раніше недоступний йому район за $0,6. Літр молока обійдеться в перерахунку на гривні у 21-22 грн, кілограм курячої грудки – у 110 грн.

Тут розвинулися в промислові і транспортні центри міжнародного масштабу
Тут розвинулися в промислові і транспортні центри міжнародного масштабу. Shutterstock

Щоправда, ціни на житло тут немаленькі – від $1000 (на околиці міста) до $2000 (у центрі) за квадратний метр. Але на оренду однокімнатної квартири на околиці Касабланки, а саме $250, вистачить навіть середньої зарплатні сім’ї з двох осіб. Хто багатший, може зняти «однушку» в центрі за $570. В цілому – непогані показники для Африки. І не тільки для Африки.

Поділитися: