Корнеліус Вандербільт: неук-мільярдер

230
Pinterest
Як людина, що покинула школу в 11 років, стала однією з найбагатших у світі

Ім’я Корнеліуса Вандербільта навряд чи щось скаже людині, яка не цікавиться історією бізнесу. Натомість в останні роки життя (Вандербільт помер в 1877 році у віці 82 років) він вважався одним з найбагатших підприємців в США. Його статки становили на той час $105 млн – це, за деякими оцінками, більше $100 млрд сьогодні. Причина забуття – спадкоємці.

Син Корнеліуса Вільям удвічі збільшив капітали сім’ї, але вже наступне покоління родини Вандербільтів надавало перевагу яхтингу, розведенню скакових коней, малярству. І якщо клан Рокфеллерів через створені ним інститути вирощує президентів, прем’єрів і міністрів, то серед останніх знаменитих представників роду Вандербільтів – актриса, художниця, письменниця і дизайнер, яка надала сучасного вигляду джинсам, Глорія Вандербільт (народ. 1924) і наш сучасник Джеймс Вандербільт – сценарист фільмів про людину-павука і знаменитого трилера «Зодіак».

Глорія Вандербільт
Глорія Вандербільт. The Blueprint

Успіх самого засновника роду – Корнеліуса Вандербільта – особливо дивує, якщо згадати, що він покинув школу в 11 років і більше ніколи не вчився.

Більше того, він любив підкреслювати своє невігластво і лаявся на світських раутах як матрос. Однак його гроші з лишком компенсували відсутність хороших манер.

Багатство справді здатне творити чудеса, а вже гроші Корнеліус умів робити, мабуть, найкраще за всіх своїх сучасників. Попри відсутність освіти, у нього були приголомшливе бізнес-чуття і дуже раціональний розум (можна додати ще й нерозбірливість у засобах, але цим тоді грішили всі).

Уся його business story – наочна ілюстрація розвитку капіталізму епохи первинного накопичення.

Працьовитість і ще раз працьовитість

Найбагатшою країною у світі США стали багато в чому завдяки своєму пуританському минулому. У ХІХ столітті кожна американська дитина знала, що нічого даром не дається. Коли Корнеліусу виповнилося 16 років, він попросив у матері в борг $100 на човен, щоб перевозити пасажирів з Манхеттена до острова Стейтен-Айленд і назад.

Сучасні батьки просто подарували би працьовитій дитині цю суму

Але тоді жили й думали інакше. Мати Корнеліуса поставила йому умову: щоб отримати гроші, він має зорати і засіяти їхнє восьмиакрове (приблизно три гектари) поле. Це було для нього першим уроком того, що сім’я сім’єю, а гроші нарізно. Недарма, помираючи, магнат залишив $90 млн своєму старшому синові Вільяму, який до цього часу вже зарекомендував себе як успішний бізнесмен.

Стентен-Айленд
Стентен-Айленд. archpaper.com

Решта його численних дітей отримали по $100 тис. А все тому, що Корнеліус був упевнений, що гроші Вільяма підуть у бізнес, а решта свою спадщину розтринькають (дружині він виділив $500 тис.).

Купивши човен, Корнеліус брав з пасажирів 18 центів (для порівняння: за ці гроші можна було купити майже два кілограми свіжої яловичини) і заодно перевозив товари, непогано заробляючи на їх перепродажу. За рік він не лише віддав матері борг, а й заробив $1000, які одразу пішли в бізнес. Вандербільт побудував шхуну і два невеликих кораблі, домігся урядового контракту на поставку продовольства в розташовані поряд з Нью-Йорком форти і до 1817 року заробив $9000 (на ці гроші тоді можна було купити кілька будинків в центрі Нью-Йорка). Але ж йому тоді було лише 22 роки!

Чуття перспективи і послідовність

Напівписьменний хлопець, який мав при цьому особливий склад розуму і чуття і заробив завдяки їм до 22 років купу грошей, замість того, щоб насолоджуватися життям, вирішує йти далі. Його мета – своя пароплавна компанія. Тоді це був справжній інноваційний бізнес.

Першому в історії використовуваному в комерційних цілях пароплаву до цього часу виповнилося лише 10 років

Корнеліус вступає на службу до власника пароплавної компанії Томаса Гіббонса (за одними даними – керуючим, за іншими – капітаном), щоб, так би мовити, помацати пароплав своїми руками. Попри лише початкову освіту, Корнеліус успішно освоїв цей великий і складний бізнес. Заробивши там $30 тис., він іде, хоча Гіббонс пропонує йому підвищення зарплати і 50% в компанії, і засновує власне пароплавство.

Пароплавні перевезення принесли основний капітал Вандербільту
Пароплавні перевезення принесли основний капітал Вандербільту. wikimedia.org

Спочатку воно займається каботажними (прибережними) перевезеннями, а потім і трансатлантичними. А починалося все з одного човна.

Те саме чуття перспективи допомогло Корнеліусу, коли він вирішив увійти в залізничний бізнес (теж, до речі, інноваційний для того часу). Хоча фізично залізниця була єдиною мережею, фінансово вона належала сотням бізнесменів. І Вандербільт почав методично скуповувати в них акції, поки не став одноосібним власником найбільшої залізничної мережі в світі.

Міцні нерви і відсутність снобізму

Щоправда, була одна залізниця – Ерійська, яку Вандербільту купити не вдалося. Її молоді управлінці відповідали на кожен випад старого вовка агресивно і точно. Вандербільт скуповує акції дороги до контрольного пакета – її власники, підкупивши владу штату, здійснюють на порожньому місці додаткову емісію акцій, розмиваючи частку Корнеліуса.

Улюбленою конкурентною стратегією, яку Вандербільт сповідував усе життя, був демпінг

Вандербільт наймає «бригади» для нападу на поїзди – власники дороги купують списані армійські гармати і створюють «армію». Зрештою Корнеліус відступив, втративши $1,5 млн, а вся ця історія увійшла в аннали під назвою «битва за Erie».

Міцні нерви потрібні були і для улюбленої конкурентної стратегії, яку Вандербільт сповідував усе життя, – демпінгу. Один приклад: розпочавши конкурентну боротьбу з Гудзонівською річковою асоціацією, яка перевозила пасажирів з Нью-Йорка до Олбані, Вандербільт продавав квитки на свій пароплав по $1, при тому, що асоціація брала $3. Але й цього йому здалося мало – він зробив проїзд безкоштовним, а заробляв за рахунок того, що підняв удвічі ціни на їжу, яку продають на борту.

Вандербільт заробляв ще й на перепродажу товарів
Вандербільт заробляв ще й на перепродажу товарів. wikimedia.org

Схожу стратегію Вандербільт застосував, узявшись за трансатлантичні перевезення. Якщо його конкуренти робили ставку на подорожуючих багатіїв, то Корнеліус – на каюти другого і третього класів, в які набивалися по кілька пасажирів. Адже це був час масової еміграції до Штатів.

До речі, один зі своїх трансатлантичних пароплавів, який був на той час найбільшим судном у акваторії Атлантичного океану, він назвав «Вандербільт» – на надмірну сором’язливість він не страждав.

А ще встановив біля свого триповерхового палацу бронзову статую, що зображала його самого в образі античного бога на троні. Але при цьому, коли лікарі прописали йому шампанське (тоді це був поширений метод лікування), відмовився виконувати припис, сказавши, що це надто дорого.

Корнеліус Вандебільт на своєму прикладі довів, що жодні університетські дипломи не замінять наполегливості, завзятості, раціональності мислення і здорового глузду. А навпаки – дуже імовірно.

 

Вам буде цікаво: Правила багатства: послідовність, ризик і розрахунок
Поділитися: