Книга-вогонь: «Полум’яна планета» Ендрю Скотта

299
Shutterstock
Про стихію, завдяки якій ми порозумнішали і через яку дедалі більше втрачаємо
Пламенная планета

Восени минулого року пожежі, що охопили Каліфорнію, забрали більше життів, ніж будь-які інші подібні випадки в історії штату. Економічні збитки сягнули безпрецедентних $85 млрд. Ще ніколи департамент сільського господарства США не витрачав так багато грошей на боротьбу з вогнем, як у 2017-му.

Заслужений професор геології Роял Голлоуей Лондонского університету Ендрю Скотт майже три десятиліття досліджував наймасштабніші згарища. У своїй книзі «Полум’яна планета» (Burning Planet: The Story of Fire Through Time), яка навесні 2018-го вийшла у видавництві Oxford University Press, він розповідає про роль цієї стихії у процесі розвитку життя на Землі і пояснює, чому нам слід бути уважнішими до неї.


Існує зв’язок між вогнем та нашим розумом. Є теорія, що близько 1,5 млн років тому наші предки навчилися готувати їжу, що зробило її м’якшою й стравнішою, тож вони почали отримувати більше калорій за менший час. Кількість нейронів у корі головного мозку зросла, так само, як і його маса – від близько 0,75 кг у Homo Erectus до 1,5 кг у Homo Sapiens.

Іронія полягає в тому, що те, що колись було вирішенням проблеми, сьогодні стало проблемою, і ми шукаємо її вирішення, додаючи до нашого раціону сиру їжу. Але тут головне не переборщити. 

Їстівні лише після термічної обробки зернові культури спонукали ранніх людей до тіснішої співпраці: вони навчилися їх вирощувати, збирати і зберігати – й врешті перейшли від мисливства-збиральництва до землеробства й осілого способу життя, що стало новим етапом у розвитку нашої цивілізації, зазначає Скотт.

До речі, історик Ювал Ной Харарі називає аграрну революцію найбільшим шахрайством, якого зазнало людство.

Вогонь має погану репутацію, але за певних умов. В наш час половина пожеж – на совісті нашого біологічного виду. Але головним природним джерелом займання є блискавки (за ними – виверження вулканів).

Пожежа в Єллоустоунському національному парку, 1988
Пожежа в Єллоустоунському національному парку, 1988. wikimedia.org

У світі щодня спостерігається близько 8 млн спалахів. Саме вони викликали 42 з 51 пожежі у Єллоустоунському національному парку (Вайомінг, Монтана та Айдахо, США) 1988 року.

Наукова спільнота, – пише автор, – має багато доказів на підтвердження того, що періодичне розчищення території вогнем у таких посушливих регіонах, до якого століттями вдавалися корінні народи, допомагало підтримувати біорозмаїття і, схоже, cуттєво звужувало охоплення подальших пожеж, спричинених електричними розрядами між хмарами та землею.

Глобальне потепління сприяє руху займистих рослин-загарбників

Добре знані завдяки голлівудським вестернам красені-кактуси сагуаро, висота яких може сягнути 10 м, часто спалахують, коли в них поцілить блискавка. Але вони, як правило ізольовані, тож вогонь між ними не поширюється, якщо лишень земля, де вони ростуть, не вкрита густою травою. Наприклад, витривалим стоколосом. Його нашестя стало серйозною проблемою для Північної Америки. Коли він займається, ціла екосистема може перетворитися на тлін.

Кактус карнеґія гігантська, названий на честь американського мультимільйонера Ендрю Карнеґі
Кактус карнеґія гігантська, названий на честь американського мультимільйонера Ендрю Карнеґі. goodfreephotos.com

Одним із ключових викликів наступних десятиліть буде доступність води, зазначає автор. У найспекотніших регіонах, де її обмаль, використовувати її для гасіння пожеж буде неприйнятним. Щоб уникнути марнування цінного ресурсу, нам потрібно краще зрозуміти вогонь і як на нього впливає середовище. Доки не пізно.

Поділитися: