Ілон Маск та Чорнобиль: що спільного між вибухом на АЕС і мрією колонізувати Марс

1219
Flickr-Wikipedia
Вивчення уражених радіацією видів може допомогти захистити космонавтів дальнього польоту

Дослідження космосу пов’язане з цілою низкою ризиків і випробувань. Але один із найстрашніших – той, якого не видно: радіація.

Магнітне поле Землі формує захисний шар – магнітосферу. Вона є своєрідним щитом, що не дає проникнути небезпечному космічному випромінюванню. Опиняючись за її межами, людина потрапляє під його вплив. Подорож на Марс, про яку мріють ентузіасти ракетобудівної галузі, передбачала б отримання доз радіації, які можна порівняти з томографією усього тіла раз на 5–6 днів впродовж усієї подорожі, пише National Geographic.  За підрахунками NASA, дорога в один бік триватиме близько 180 днів. Як людині пристосуватися до таких умов, поки ще предмет суперечок. Але американські вчені останнім часом із новим інтересом спостерігають за Чорнобилем.

Магнітне поле Землі
Магнітне поле Землі. obekti.bg

Це – унікальне місце на нашій планеті, де у них є змога вивчати довгостроковий ефект радіаційного впливу і, можливо, навіть знайти спосіб краще захиститися від нього.

Значна територія довкола колишньої АЕС, де 32 роки тому сталася аварія, буде забрудненою ізотопами стронцію, урану і плутонію упродовж століть, а то й тисячоліть. Для порівняння: на Фукусімі у 2011 році відбувся витік цезію, радіонукліди якого мають порівняно короткий період напіврозпаду, тож тут процес очищення триватиме у рази швидше. Попри невтішний вирок деякі види у зоні відчуження демонструють стійкість до випромінювання. І розуміння генетичних процесів, які стоять за цим, може допомогти людству втілити найграндіозніші на сьогодні амбіції.

«Секрет потенційного успіху міжзоряних подорожей – у дослідженні тварин, рослин та мікроорганізмів на Землі, на які раніше поширилася радіація, та їхній здатності або толерувати, або повністю уникати її впливу», – розповідає професор біологічних наук Університету Південної Кароліни Тімоті Муссо, який досліджує тутешню флору та фауну з 2000 року.

Деякі види, як, наприклад, клопи-москалі, зазнають мутації, через що симетричні візерунки на їхніх надкрилах видозмінюються. Іншим, зокрема деяким видам птахів і бактерій, вдається залишатися неушкодженими. Розуміння різниці між ними теоретично може надати пояснення, як людині стати менш вразливою до випромінювання.

«Гадаю, у людському геномі криється таємниця біологічних механізмів для протистояння дії радіації, – каже Муссо. – Залишається тільки з’ясувати, що ж це за механізми, щоб потім ввімкнути їх чи якось поліпшити».

Поділитися: