Крихка рівновага: роботи Демієна Герста, Марини Абрамович та Ай Вейвея на новій виставці у Києві

K.Fund Media
Кістяки риб, LEGO як символ ігрової природи мистецтва – у Pinchuk Art Centre відкрилася нова виставка «Крихкий стан»

У київському Pinchuk Art Centre 17 червня відкриваються чотири нових виставки. Наймасштабніша з них, «Крихкий стан», містить роботи десяти учасників світового рівня.

Про масштаб цих імен говорить хоча б те, що двоє з них, Ай Вейвей та Демієн Герст, у різні роки очолювали рейтинг впливових людей мистецтва, який публікує найавторитетніший у світі журнал ArtReview. А Марина Абрамович, представлена на виставці перформансом «Генератор», є не лише визнаним лідером у цій сфері сучасного мистецтва, але і її першовідкривачем.

Чотири вершники мистецтва

Її «Генератор» можна назвати квінтесенцією сенсу, закладеного у назві «Крихкий стан». Тим, хто захоче взяти участь у перфомансі, зав’язують очі, одягають звуконепроникні навушники та виводять до центру зали, залишаючи їх там самих. Далі людина може робити що завгодно, але швидко розуміє, наскільки вона вразлива (або, якщо завгодно, крихка) у такому стані – адже вона може будь-якої миті наштовхнутися на стіни чи на інших учасників перформансу.

Інсталяція Демієна Герста «Сьогодні є, завтра нема» – про ту саму крихкість буття. Складені у велику об’ємну композицію опудала та кістяки риб у акваріумах – традиційна тема художника. Але є особливий творчий шик у тому, що Герст щоразу повертає її новим смисловим та формальним боком. Не кажучи вже про те, що з формальної точки зору ця робота просто бездоганна.

Ай Вейвей, чию роботу «Впускаючи вазу династії Хань» можна побачити на виставці, як і Герст – класик сучасного мистецтва, якому давно вже не треба нічого доводити.

Генерал Мао казав нам, що ми можемо збудувати щось нове, лише зруйнувавши старе

Звідси – тяжіння до класичних спокійних форм. Ще у 1995 році художник сфотографував, як він розбиває в друзки шедевр давньокитайського класичного мистецтва – вазу династії Хань.

Тоді це виглядало як провокація, яку Ай Вейвей пояснював так: «Генерал Мао казав нам, що ми можемо збудувати щось нове, лише зруйнувавши старе».

Через двадцять із гаком років потому художник матеріалізує слово «побудувати», відтворюючи стару ситуацію за допомогою чорно-білих елементів конструктора LEGO. Чому LEGO? Швидше за все, тому, що таким чином Ай Вейвей вводить до своєї роботи іще один додатковий вимір, нагадуючи глядачеві, що художня творчість, хоча вона і перетворилася сьогодні на ринок із оборотом у сотні мільярдів доларів, все ж залишається грою.

K.Fund Media

І тут, як у музичному творі, паралельно мотиву «LEGO-вази» Ай Вейвея на виставці розвивається ще один – цього разу вісім величезних справжніх ваз у виконанні Бартелемі Тогу.

І хоча художник, що створив та розписав їх, пояснює, що приводом стали дослідження смертоносних вірусів ВІЛ та Ебола (вази символізують стосунки людини із водою – одним із джерел зараження різними хворобами), з формальної точки зору вази прекрасні.

В цьому і сенс – адже далеко не завжди те, що несе смерть, потворне

Ще одна спроба втілити у пластичному образі певні загальні філософські категорії – виконана з воску скульптура Урса Фішера «Без назви», в котру увіткнуто палаючі свічки. Передбачається, що протягом виставки робота танутиме, зображуючи таким чином ту ж таки «крихкість стану».

Окрім робіт Герста, Абрамович, Вейвея, Фішера і Того, на виставці можна буде побачити твори Дугласа Гордона, Яна Фабра, Карлоса Мотті та інших авторів.

Від лихих 90-х до сьогодення

Друга із чотирьох виставок, «Федір Тетянич. Канон Фріпулья», посмертна для художника-киянина, що помер 10 років тому, розповідає про унікальну людину, що у бурхливі роки кінця минулого століття побудувала свій власний світ.

K.Fund Media

Третя, «Батьківщина в огні» – роботи українських художників 1990-х років, що відобразили усю складність того періоду трансформації суспільства. Про це говорять, зокрема, фотографії тих років одного із найвідоміших у світі діячів сучасного українського мистецтва – колишнього харків’янина Бориса Михайлова.

Ну і, нарешті, четверта виставка – це проект Versus, групова виставка молодих українських художників, котрі навчаються у московській школі мистецтв імені Родченка. Куратор – фотограф Сергій Братков, котрий, як і Борис Михайлов, починав у Харкові, але, на відміну від Михайлова, що виїхав до Німеччини, ще у 1990-х роках обрав роботу у Москві.

Виставки «Федір Тетянич. Канон Фріпулья», «Батьківщина в огні» та Versus працюють до 8 жовтня, а от «Крихкий стан» можна буде відвідати до 7 січня 2018 року.

Поділитися: