Хай скажуть місцеві: чого екологи вчаться в аборигенів

437
seafoodnet.info
Чому традиційне екологічне знання відіграє дедалі важливішу роль в природокористуванні

7 лютого 2009 року увійшло в історію Австралії як Чорна субота. У цей день було зафіксовано 400 лісових пожеж. Через них загинуло майже дві сотні людей і вдвічі більше отримали поранення. Масштабні займання є однією з найсерйозніших проблем, з якими доводиться мати справу сучасним австралійцям. І для її вирішення тутешні природоохоронці потребують підтримки корінного населення.

У період до колонізації в 1789 році ландшафтом опікувалися місцеві племена. Перші поселенці зауважували, що той нагадував парк з доглянутим трав’яним покривом, чагарниками й стежками. Тубільці розпоряджалися природними ресурсами розважливіше, ніж дехто міг би собі уявити.

Лісові пожежі в Австралії – велика проблема
Лісові пожежі в Австралії – велика проблема. BAOMOI.COM

Про це пише Білл Гаммадж, історик і співробітник Центру гуманітарних досліджень Австралійського національного університету.

У своїй книзі «Найбільша садиба на Землі: як аборигени облаштували Австралію» (The Biggest Estate on Earth: How the Aborigines Made Australia, 2011) він розкриває тонкощі складної багаторівневої системи землеустрою із суворо обмеженим використанням вогню задля розчищення території, враховуючи життєві цикли рослин та кругообіг води, – щоб підтримувати її природне багатство протягом усього року. Після того як місцеві племена втратили контроль над землею, вона поросла й стала вразливою до лісових пожеж, зазначає Гаммадж.

Традиційне екологічне знання стає в пригоді науковцям, підказуючи різні аспекти взаємодії живих організмів, що варті уваги й вивчення. 

Приміром, давно відомо, що коли горить, шуліки та соколи мають непогані шанси спіймати мишей та ящірок, що кинулися тікати від диму. Але саме від аборигенів учені дізналися, що птахи не лише охоче користуються випадковою нагодою, а й можуть самотужки влаштувати підпал, кинувши охоплену полум’ям гілку в суху гущавінь, й задокументували цю поведінку.

Що таке традиційне екологічне знання?

Традиційне екологічне знання (ТЕЗ) – це мудрість корінних народів, здобута тисячами років спостережень. Ще якихось кілька десятиліть тому ТЕЗ вабило хіба етнобіологів. Але у зв’язку з пожвавленням дискусій про зміну клімату і невтішні для людства прогнози до нього почали прислухатися й інші поважні професори. Одним з перших дослідників, які актуалізували цей напрям, був канадський природознавець Фікрет Беркес.

Книги про роль традиційного екологічного знання
Книги про роль традиційного екологічного знання. K.Fund Media

У своїй книзі «Священна екологія: традиційне екологічне знання й управління ресурсами» (Sacred Ecology: Traditional Ecological Knowledge and Resource Management, 1999) він висловлює думку, що інтерес науковців до ТЕЗ зумовлений потребою цілісного, глибшого й разом з тим нюансного розуміння природи. Адже аборигени взаємодіють із нею безпосередньо й чи не найбільше зацікавлені у її збережені, через що мають із нею тісний зв’язок. Це додає ваги їхнім аргументам.

Корінні народи становлять до 5% населення Землі, але, за підрахунками Світового банку, у їхньому розпорядженні 22% поверхні нашої планети

Отже, вони мають змогу підтримувати 80% її біорізноманіття, стверджує біолог Глєб Райгородецький – автор книги «Архіпелаг надії: мудрість та стійкість там, де зміна клімату найвідчутніша» (The Archipelago of Hope: Wisdom and Resilience from the Edge of Climate Change, 2017).

Від мешканців суворих широт

ТЕЗ активно послуговуються в малонаселених місцях, уражених глобальним потеплінням, таких як Арктика. Фінський дослідник Теро Мустонен запропонував поєднати із ТЕЗ зусилля кліматологів і запустив проект Snowchange Cooperative. Дистанційне зондування, за його словами, може виявити зміни. Однак те, до чого вони можуть призвести, які нові чинники можуть вступити в дію й суттєво вплинути на загальну ситуацію, найкраще знають місцеві збирачі, мисливці та рибалки, котрі першими помічають всі їхні зовнішні прояви – від танення вічної мерзлоти до міграції північних оленів.

Танення арктичного льоду – яскраве свідчення глобального потепління
Танення арктичного льоду – яскраве свідчення глобального потепління. energiakeskus.ee

Наприклад, представники колтта-саамської общини Фінляндії брали участь у дослідженні, яке минулого року було опубліковано в журналі Science, як свідки різкого зменшення популяції лосося в одній із річок на території Лапландії.

Тепер на основі цих показників, заручившись підтримкою уряду Фінляндії, вони адаптуються, відновлюючи нерестові ділянки та виловлюючи натомість більше щук.

Цінність діалогу між вченими й аборигенами не лише в обміні фактами, а й у поєднанні різних поглядів на довкілля

Як зауважує Мустонен, усвідомлення, що їхню думку цінують, додає корінним народам впевненості в собі й слугує додатковим стимулом дбати про нього.

Райгородецький, який сам є вихідцем з Крайньої Півночі, вважає, що серед найважливіших речей, яких можна навчитися у корінних народів, – їхнє самовладання й оптимізм. Коли їм вистачає клопоту, вони не впадають у відчай і попри скруту сподіваються на краще, роблячи те, що від них залежить.

 

Читайте також 5 подій цього року, які варто згадати з нагоди Дня Землі

Поділитися: