«Так і напишіть – «вогнери». Це не тільки торгова марка, самі штуки так називаються», — каже Микола Паламарчук, розставляючи колоди колом. — На них можна ще й сидіти».
Вогнер, поставлений у центр майстерні, стає одночасно столом і презентаційною моделлю. Крутячи його, Микола роз’яснює, чим вогнер відрізняється від класичної «фінської свічки».
«Там колода рубиться на дві частини, середина вибирається, і потім знову з’єднується дротом. Я побачив фінську або, як її ще називають, індійську свічку на YouTube років десять тому. Зробив!» — згадує Паламарчук. У ті часи він захоплювався туризмом.
Відкласти сокиру і взятися за свердло вирішив тому, що у «свічці» йому не сподобалися щілини
Тоді він зрозумів, що свердлити поліно краще не до кінця — для тяги можна зробити і бічний отвір. Це рятувало від необхідності копати яму під вогнище. До того ж ставити таку, цілу, колоду можна було на будь-яку поверхню — хоч на сніг. У патентному бюро його класифікували не як винахід, а як корисну модель.
Будь як Стів
Перший вогнер Паламарчук створив у гаражі. І наступну сотню – також. До серпня минулого року він свердлив поліна лише для себе.
«Друзі цікавилися, чому не продаю? І ось в кінці літа я зайшов у гараж і побачив цю гору поліняк. І подумав – і правда, чому я сам цим користуюся, а з іншими такою можливістю не ділюся?» — розповідає Паламарчук.
До цього моменту він активно відвідував бізнес-тренінги. Микола став підприємцем в 18 років — займався дистрибуцією питної води, оптовою реалізацією овочів, металопластиковими вікнами тощо.
«Але п’ять років тому я вперся у стелю своєї компетенції, — ділиться він. — Тоді зрозумів, що потрібно вчитися всьому заново. З тих пір на навчання витрачаю мінімум $5 тис. на рік. Без цього я б не зробив вогнер таким».
Коли Паламарчук дозрів до запуску переносного багаття у продаж, він подивився на нього критично. «Колода і дві дірки» – ще не продукт. Наступні три місяці пішли на експерименти.
Одним ударом
Знімати з полін кору Микола, наприклад, почав, згадавши, як в багажнику автомобіля «обсипаються» дрова. Для виробництва він використовує технічну деревину — сосновий сухостій. Але знайти виробників, які поставляють її вчасно, виявилося вкрай складно. Першу партію затримали на чотири місяці.
Технічні рішення теж давалися по-різному
Кілька місяців Паламарчук шукав розпалювач, який мав позбавити клієнта необхідності збирати хмиз.
«Удома вся кухня закопчена! Спочатку я сам змішував тирсу з парафіном. Але це дуже складно. Подивився, що є з готового», — згадує Паламарчук.
Майже всі готові розпалювачі сильно диміли, а той, що підійшов, не проходив у отвори. Зробити форму під замовлення виробник відмовився. Тоді Паламарчук звернувся до хіміків.
«Уже треба було запускатися, а повторити формулу не виходило. Я божеволів! — ділиться Паламарчук. — На нервах схопив цей брикет і вдарив по ньому молотком. Брикет сплющився, і ми змогли його використати».
Залишалося прикласти до вогнера замінний сірник — отвори в поліні занадто глибокі для звичайного, і прикріпити ручку для зручності. Її Микола зробив з мотузки, яка добре горить. Якщо вогнер загасили достроково, її можна використовувати для повторного розпалювання.
На запуск проекту Паламарчук витратив понад 300 тис. грн. Гроші пішли на інструменти, матеріали і маркетинг.
На десерт
У лінійці ТМ VOGNER чотири моделі – від 180 до 250 грн. «Великий вогнер горить 3,5 години. На ньому можна встигнути приготувати навіть складні страви. Про шашлики часто запитують. Відповідаю: для шашлику візьміть вугілля, а вогнер запалюється тоді, коли шашлик вже з’їли. Це, в першу чергу, атмосферний продукт», — говорить Паламарчук.
Через соцмережі турбо-багаття продається з нового року
Микола очікував сплеску продажів на травневі свята, але це сталося на місяць раніше. Підприємець пішов на черговий освітній бізнес-курс і там дали завдання по сторітейлінгу. І він написав: «Привіт, мене звуть Микола Паламарчук. Я творець і виробник переносного турбо-багаття VOGNER. Це багаття з одного поліна, що швидко розпалюється і довго горить».
Його історія зібрала 10 тис. репостів і сотні замовлень. Паламарчуку написали з ЄС і навіть з Японії.
Підприємець впевнений, що вогнер має великий експортний потенціал, тому готовий шукати інвесторів усіма способами. Пробні зразки турбо-багаття вже вирушили до Європи.
Вам буде цікаво: як Василь Чівільов заробляє на очереті та соломі
