FuckUp Nights: 4 історії про провали і чого вони навчили

barkeranimation.com
Як компанії потрапляють у складні ситуації і яким чином із них виплутуються

Говорити про свої поразки та невдачі не прийнято. Тим більше у бізнесі. Але без поразок немає перемог. І будь-яку невдачу можна обернути в плюс, якщо дивитися на неї як на досвід. Цим і ділилися топ-менеджери та власники бізнесів на заході FuckUp Nights, який проходив минулої п’ятниці у Fedoriv Hub.  K.Fund Media вибрав найцікавіші історії, які нас надихнули.

Яйце розбрату

Розповідає український дизайнер-архітектор Вікторія Якуша

Запропонувала клієнтці встановити в квартирі  незвичайну кухню в формі яйця. Це дуже дорога кухня, вона робиться за індивідуальним замовленням в Італії. Функцій у неї не так багато – в ній мийка, варильна поверхня і витяжка. Верхня частина яйця піднімається і опускається за допомогою спеціального механізму.

Ми зробили передоплату і кухня-яйце мала бути готова через 6 місяців. Проходить обумовлений термін. Виробник нам повідомляє, що не може надіслати кухню: закрилася компанія, яка виготовляє мотор, необхідний для піднімання та опускання верхньої частини кухні. Ситуація безвихідна. Гроші ми повернути не можемо. Кухню отримати не можемо. Ми довго вирішували проблему, вже залучали посольство, торгово-промислову палату, але італійська компанія нічого не робила.

Дизайнерська кухня-яйце створюється за індивідуальним замовленням. Deepp.srl

Хтось підказав мені найняти місцевого адвоката, який працював у тому самому районі Італії, що і виробник. Після першого ж листа адвоката компанія заворушилася. Якимось чином мотор було зроблено. Але виникла ще одна проблема. В Україні почався Майдан, і виробник відмовлявся висилати свою людину для установки кухні. Довелося пообіцяти компанії, що ми надамо охоронців, броньовану машину і все необхідне для забезпечення безпеки. На весь цей процес пішло 1,5 року. Проте всі подружки замовниці вважали, що ця кухня – «вау!»


Фальшиві таргани на 30 тис. грн

Розповідає гендиректор холдингу охоронних підприємств «Шериф» Дмитро Стрижов

Ця історія навчила мене, що успіх бізнесу залежить не тільки від мене, а від дій конкретних співробітників. В кінці 2016 року в нашу компанію влаштувався новий інженер. Нам надійшло чергове замовлення на установку системи, і цей інженер виїхав на об’єкт. Для розуміння: перед кожною установкою заздалегідь програмуються прилади, датчики і готується система блокування. Наш інженер встановлює систему.

Тут клієнт згадав, що до його квартири, яка знаходиться на 2 поверсі, можуть проникнути через вікно

І попросив встановити ще один датчик в одну з кімнат. Інженер це зробив, і потім подзвонив у сервіс інженерного обслуговування, щоб там запрограмували додатковий датчик, тобто прописали для нього шлейф. Але чомусь цього не було зроблено.

Проходить час. З цього об’єкта на пульт приходить сигнал тривоги. Сидить оператор, бачить сигнал, дивиться з якого шлейфа. А шлейф же не прописаний, його немає. І у оператора виникає думка, що, напевно, таргани тривожать шлейф. Таке теж буває. Через 10-15 хвилин спрацював потрібний датчик: як потім з’ясувалося, зловмисники пройшли у коридор. Оператор негайно відправив дві команди на об’єкт, але було запізно.

Вікно без датчика - вхід для зловмисника. Tengrinews

За договором, матеріальна відповідальність «Шерифа» перед клієнтом – 5 тис. грн. Але загальна сума вкрадених речей була більшою ніж 20 тис. грн. Ми вирішили виплатити йому 30 тис. грн.

Є й зворотний бік цієї ситуації. Цей клієнт, чию квартиру обікрали, виявився лідером, який ухвалював рішення, яку охоронну компанію наймати для своєї компанії. Завдяки тому, що ми правильно вийшли із ситуації, за півроку «Шериф» підписав контракт з цією компанією щодо охорони більше ніж ста об’єктів.

До того ж ми зробили багато організаційних висновків. Зараз у нас групи виїжджають на будь-які сигнали тривоги, навіть якщо комарі та мухи тривожать датчик. А також після цього випадку ми створили свій внутрішній страховий фонд.


Ігнор по-японськи

Розповідає директор з маркетингу мережі кінотеатрів Multiplex Анастасія Давидова

Якось ми взяли в прокат японське аніме «Твоє ім’я». Дистриб’ютор пообіцяв нам, що фільм буде показаний у всіх містах України, але зрештою його показували тільки в Києві. Ми не наполягли на виконанні попередніх домовленностей.

У день показу на сайт Multiplex накотилася хвиля любителів аніме з усієї України. Вони вимагали повернути показ «Твого ім’я» до регіонів, почали створювати саркастичні меми, в гілці обговорення з’явився хештег «Майдан». Обговорення тривало кілька годин, глядачі були обурені. Ми думали, як вийти із ситуації.

Скасування прокату викликало масу емоцій у глядачів в Україні. Film.ru

Ми запропонували любителям аніме написати назви міст,  у яких  вони би хотіли побачити цей фільм. Внаслідок, у гілці було більше ніж 2 тис. повідомлень. Жоден фільм не мав такого охоплення в Україні, як «Твоє ім’я», він пройшов у всіх регіонах.


Врятувати не можна кинути

Розповідає директор фонду Олени Пінчук Ольга Руднєва

Я працювала в фонді пару років. На той момент я зустрічалася з усіма людьми, хто дзвонив у фонд. Одного разу нам зателефонувала дівчина і ридаючи розповіла, що у неї помирає брат Женя. Йому потрібно було зробити операцію – заміну серцевого клапана. Але лікар в інституті Амосова відмовлявся її робити. Досі такі операції в Східній Європі не проводилися. До того ж у Жені гепатит та ВІЛ-інфекція. Дівчина дуже зарядила мене всією цією історією. Я кажу: поїхали в лікарню, я зараз все вирішу. Ми приїжджаємо в інститут Амосова, я ногою відкриваю двері, переді мною сидить абсолютно унікальний чоловік у величезних окулярах у роговій оправі.

Я йому кажу: у вас лежить наш пацієнт. Або ви робите йому операцію, або завтра тут будуть всі телевізійні канали

Лікар каже: «Я не можу зробити операцію. Я повинен буду зупинити серце і запустити кровообіг по штучній системі, яка одна на весь інститут. І якщо ми зробимо операцію пацієнтові з ВІЛ і гепатитом, то цю систему потрібно викинути. Плюс це 20 осіб персоналу. Якщо з них хтось поріжеться, то підхопить ВІЛ». Я запропонувала купити все необхідне, і тоді він погодився.

Я йду говорити з Женею, щоб розуміти його позицію і чи варто все це починати. Ми сиділи в такому довгому коридорі. У нього були гігантські ноги, тому що кров уже погано проходила. І я йому кажу: «Ми тут робимо усього на $25 тис., і лікарі несуть величезні ризики. Ти маєш мені сказати, чи хочеш ти жити іншим життям?». Він відповідає: «Я дуже хочу жити. Мені 25 років. Я клянусь тобі, що в житті більше не буду вживати наркотиків». Для мене це була найбільша мотивація. Мені людина пообіцяла.

Пересадка серцевого клапана - одна з найскладніших операцій. insurancequotes2day.com

Ми зробили цю операцію. Це була перша операція в Східній Європі з пересадки серцевого клапана ВІЛ-інфікованому пацієнту. Серце Жені не запускалось 4 годин, а сама операція тривала більше ніж 10 годин. Лікар під час операції порізався, йому довелося приймати стандартну профілактику. Всі мене питали, навіщо я це роблю. У Торі написано, що рятуючи одне життя, ти рятуєш весь світ.

Женя повернувся до нормального життя. За 1,5 роки мені дзвонить сестра Жені і каже, що він помер. «Перед смертю він попросив вибачення в однієї людини – у тебе. Він знову почав вживати наркотики», – сказала вона. Після цієї фрази мені здавалося, що це моє життя обірвалося. Мені здавалося, що все те що я робила до цього часу, не мало значення. Я була зла, адже Женя мені обіцяв, але не дотримав слова. Здавалося, що це був факап, витрачати стільки грошей і рятувати цю людину. Але я думаю, ми все зробили правильно. Допомагати йому було моє рішення, а приймати наркотики – це його рішення.

Поділитися:
UKRAINE OPEN FOR BUSINESS
UKRAINE OPEN FOR BUSINESS