Експертне середовище: хто для вас авторитет

Експертне середовище
Чиїй думці ви довіряєте? Кого цікаво почути? Які ознаки авторитетності?

З такими питаннями часто стикаються організатори конференцій, круглих столів, презентацій… Кого кликати на обговорення, чия думка буде важливою і, якщо пощастить, цікавою?

До вирішення цього питання частіше ми бачимо підхід за формальними ознаками.

Частина авторитетів йде по відомчій лінії: міністр, наприклад. У кого серйозні зв’язки, до тих може і сам прем’єр завітати ненадовго в ролі весільного генерала. Середній рівень – це заступники міністрів. Але що цікаво, заступники, зазвичай, найбільш робочі та досвідчені люди у структурах виконавчої влади. Є ще директори департаментів, але ті, з огляду на ієрархічні правила, рідко виходять на люди з публічними виступами.

Запрошуються авторитети по лінії законодавчої влади. Ті ходять із задоволенням – депутата часто можна побачити на чолі якогось круглого столу на тему, з якою він дуже мало пов’язаний. При цьому голови парламентських комітетів дуже затребувані й важливі люди. Вони з огляду на високу популярністі оцінюють себе на рівні міністра, не менше. А от пересічні депутати не дуже зазнаються. Для них будь-яка аудиторія – передусім виборці. Професійні знання у вузькій темі для депутатів другорядні.

Справжні знавці – це керівники бізнесів. Але їх запрошують переважно за гроші. А якщо не за гроші, то за якісь інші «печеньки». Вони ж роблять бізнес – слід заплатити, підтримати… Частково це правильно – десь таки треба гроші брати. Але все таки думка авторитетних СЕО і як така є важливою. За красиві очі великі бізнеси не очолюють.

А справжні знавці та найцікавіші для спілкування люди – це, звісно, колишні. Міністри, депутати, директори.

Вони багато знають, не пов’язані поточними зобов’язаннями, не вирішують прикладних задач. Вони, зазвичай, не дуже зайняті постійними справами, тому охоче приймають запрошення на зустрічі… Але саме цих людей якраз запрошують рідко і неохоче. Тому що суспільство наше до питання «авторитетності» підходить формально і меркантильно. Справжній професіоналізм, знання та досвід в нашій країні є другорядними, на жаль.

У нас дуже слабо формалізоване експертне середовище. Хоча фахівців з ім’ям і бажанням працювати досить. Але немає сильних дослідних і наукових структур. Відповідно, тим фахівцям, хто з різних причин відійшов від практичної операційної діяльності, немає де застосувати свої знання та досвід. Рідко хто з них знаходить оплачувану, а значить регулярну та затребувану роботу в третьому секторі. Але ж зараз той час, коли дедалі більше політиків, чиновників і бізнесменів початку епохи незалежності та капіталізму відходять від справ, виходять на пенсію. Їх знання та досвід могли б дуже допомогти нашій країні та нашому бізнесу не наступати на ті самі граблі, на яких ми вже тупцювали у 1990-х.

Поділитися: