Думаючого – підштовхни: «Нова поведінкова економіка» Нобелівського лауреата Річарда Талера

63
Kun.uz
Чим «людина розумна» відрізняється від «людини економічної» — і чому цю різницю треба враховувати

«Нову поведінкову економіку» американець Річард Талер написав до того, як отримав Нобелівську премію: лауреат-то він свіженький, 2017 року. Сама ж книга — про те, як звичайна людина приймає економічні рішення і як це бачать економісти. Адже, на їхню думку, економічний агент гранично раціональний і прагне до максимізації власного прибутку. Таких раціональний, вважає Талер зникаюче мало, в основному ж просто Люди «часто поводяться неправильно, а це означає, що економічні моделі дають помилкові прогнози».

Кеннет Эрроу.kurier.at

З цієї точки зору «Нова поведінкова економіка: чому люди порушують правила традиційної економіки і як на цьому заробити» чудово доповнює книгу іншого нобелівського лауреата — «Мислення швидке та повільне» Даніеля Канемана.

До речі, вони з Талером — не тільки колеги, але і великі друзі. Правда, Талер починав як чистий економіст, а Канеман — як психолог. Може бути, тому книга Талера написана з меншим блиском.

Невелика зміна малозначних обставин може підштовхнути «просто Людей» діяти інакше. У тому числі — собі на користь.

(Переклад російською у 2017 році випустило видавництво «Ексмо», і він міг би бути й краще. Наприклад, при описі російської рулетки замість револьвера, в барабані якого стільки-то патронів, фігурує пістолет, в карабіні якого стільки-то куль).

Зате на її сторінках з’являються багато інших нобелівських лауреатів: Мілтон Фрідман, Поль Самуельсон, Джордж Акерлоф, Роберт Шиллер та ін. Щоправда, вони, в основному, сперечаються з автором. Адже той атакує їх суворі класичні побудови. Вони можуть «місяцями битися над тим, щоб вивести оптимальне рішення якогось складного економічного завдання, а потім, не моргнувши оком, запевняти, що агенти в їх моделях поводяться так, ніби вони теж здатні вирішити ту ж саму задачу» — описував поведінку «класиків» лауреат Нобелівської премії Кеннет Ерроу. Ці протиріччя не такі вже й безневинні.

Shutterstock

Талер наводить у книзі масу експериментів, коли людям пропонували щось продати, обміняти або вибрати. Студенти економічних факультетів та власники ступенів МВА поводилися куди ближче до класичних моделей, ніж «прості люди».

Але саме з випускників економічного факультету рекрутуються топ-менеджери компаній. А потім виявляється, що ті не здатні зрозуміти образ думок клієнтів.

Талер описує, як застосовував свої розробки на практиці. Наприклад, він допоміг уникнути банкрутства гірськолижному курорту, змінивши цінову політику: на одні послуги ціни підняли, на інші знизили, а треті зробили зовсім безкоштовними заради «позитивного враження». Потім він же створював новий дизайн системи пенсійних накопичень в США. В результаті змінили зміст пакету, що пропонується «за замовчуванням».

Майбутні пенсіонери почали накопичувати більше.

Автор називає свій підхід «Підштовхуванням». Його суть: невелика зміна малозначних обставин — кольору бланка про сплату штрафів за неправильне паркування або формулювання питання в бюлетені для голосування — може підштовхнути «просто Людей» діяти інакше. У тому числі — собі на користь.

Shutterstock

Прихильників теорії звинуватили в патерналізмі. Талер частково погодився: мовляв, це патерналізм, але особливого роду, ліберальний або асиметричний. Від нього більше користі тим, хто робить помилки, і майже немає шкоди Раціоналам.

Втім, автор визнає, що ті ж методики можна застосовувати і на шкоду людям.

Поділитися: