Долар на день: «Економіка бідності» Абхіджіта Банерджі та Естер Дуфло

127
K.Fund Media
Чому бідні люди схожі на менеджерів хедж-фонду

Книга «Економіка бідності. Як звільніти світ від зліднів» у 2011-му отримала премію Financial Times і Goldman Sachs як «Бізнес-книга року». Український переклад в 2018-му випустило видавництво «Наш формат».

Ця книга про бідних людей. Про ДУЖЕ бідних. Про тих, хто живе на долар на день (за паритетом купівельної спроможності), не завжди їсть досита і тулиться в халупі… Основні фігуранти «Економіки бідності» живуть у Бангладеш, Кенії, Уганді, Індії, Пакистані, Перу…

Навіщо про це читати жителю України? Долар на день – це приблизно 870 грн на місяць. Мінімальна українська пенсія – 1373 грн, середня зарплата за підсумками січня–листопада 2017 року – 6953 грн. І все-таки Україна – країна бідна. Міністр соціальної політики Анатолій Рева в грудні минулого року заявив: «Рівень бідності у нас знизився з 54,5% до 39,4%». Це все одно багато. А бідним людям властива особлива модель поведінки.

Без узагальнень

Автори книги – а вони обидва викладають економіку в Массачусетському технологічному інституті (США) – вивчають цю модель більше 15 років. Виходить науково (з натурними дослідами, цифрами, графіками) і пізнавально: «Прибуток мікропідприємців, які отримали грант у 200 доларів, не збільшився в абсолютному вираженні щодо прибутку тих, хто отримав грант на 100 доларів.

Естер Дуфло. Miles Corak

Зокрема, причина в тому, що щасливці… інвестували приблизно половину гранту, а решту витратили на придбання речей для свого будинку».

У авторів так і не вийшов портрет «узагальненого бідняка». У книзі є, наприклад, історія жінки, яка в кредит купила швейну машинку і зрештою створила імперію в легкій промисловості. Але є і глава сім’ї, який купив телевізор і супутникову антену, коли його діти недоїдали. Свій вибір він пояснив так: «Але ж телебачення важливіше за їжу!».

Мікропідприємці

Відсутність універсальних висновків компенсується цікавими спостереженнями. «Бідні, бо дурні, дурні, бо бідні» є правдою далеко не завжди. У 18 досліджених країнах 50% надзвичайно бідних жителів міст вели такий-сякий власний бізнес. Навіть серед селян у середньому 20% мали несільськогосподарський бізнес на додачу до основного заняття.

Бідні підприємці неймовірно винахідливі і не завжди чесні

«Один наш друг зі сфери високих фінансів завжди говорить, що бідні схожі на менеджерів хедж-фонду. Вони живуть з багатьма ризиками, єдина відмінність – у рівні доходів», – пишуть Банерджі іта Дуфло і одразу заперечують.

Мовляв, куди там менеджерам, вони ж ніколи не несуть відповідальність за 100% своїх витрат, на відміну від дрібного фермера або бідняка-мікропідприємця. Більше того, останні змушені лізти в кабалу до лихварів (адже банкам такі позичальники нецікаві) і брати кредити під 4% на місяць, а то й на день! У деяких випадках мікробізнес здатний генерувати дохід, що може покрити настільки грабіжницькі відсотки. Біда лише в тому, що і неймовірна рентабельність можлива лише навколо «абсолютного нуля», тобто у разі роботи з дуже невеликими сумами – в масштабі того самого долара на день.

Ринок коров'ячих вух винайшли бідні індійські селяни. pxhere.com

Зате бідні підприємці неймовірно винахідливі – і не завжди чесні. В Індії, наприклад, одна компанія взялася страхувати худобу. Селяни швидко зметикували вигоду – сьогодні укладали договір, а завтра приходили із заявою: «У мене корова здохла, видайте страховку». Страховики почали вимагати якихось доказів – хоча б вухо померлої тварини. Одразу ж виник ринок коров’ячих вух.

Поділитися: