ДНК – гроші – ДНК: «Неудобное наследство» Ніколаса Вейда

150
Wikimedia Commons
Генетика впливає на процвітання? Ще одна спроба відповісти на запитання, чому одні країни багатші за інші
Неудобное наследство

Книга «Неудобное наследство. Гены, расы и история человечества» (російський переклад у 2018 році випустило видавництво «Альпина нон-фикшн») – дещо скандальна. The New York Times назвала її бестселером – і в редакцію газети надійшов гнівний лист, підписаний сотнею вчених. Мовляв, автор, британський науковий журналіст і письменник Ніколас Вейд, написав щось шкідливе: «На підставі неточного і неповного аналізу наших результатів у галузі генетики людини Вейд стверджує, що відмінності країн і народів у рівні інтелекту, політичних інститутів і економічного розвитку пояснюються генетичними причинами і природним відбором. Ми рішуче відкидаємо твердження Вейда про те, що його висновки засновані на наших результатах». Сам Вейд звинувачення, звісно, спростовує, додавши, що автори листа, судячи з усього, його книгу й не читали.


Як неважко здогадатися, «Неудобное наследство», всупереч назві, не про біологію. Вона про економіку і взагалі про розвиток людства. Автор чудово розумів, що може бути звинувачений в расизмі, і заздалегідь попереджав: «Мета «Неудобного наследства» – дослідити цю нову територію (генетику. – K.Fund Media) і заодно показати, як можна описувати еволюційні відмінності між людськими популяціями без найменшого прояву расизму або тверджень про вищість одних рас над іншими». ОК, вважатимемо, що він пише не про «вищість», а про «особливості». Але думка та сама: групи людей на різних територіях розвивалися по-різному, піддавалися відбору (одні залишали більше нащадків, інші менше), тому в їхніх генах зашиті різні здібності. У тому числі до економіки.

Чудасії генетики: «У неї сміх від матері» Карла Циммера

Люди і лисиці

У багатьох книгах описується експеримент радянського вченого Дмитра Бєляєва з одомашнювання чорнобурих лисиць. Відбирав він їх лише за однією ознакою – дружелюбністю, довірою до людини. Але зрештою лисиці «особачились» – у них хвости закрутилися кільцями, з’явилися білі плями і звислі вуха, навіть гавкати вони стали по-іншому. Але, зауважує Вейд, такі суттєві зміни відбулися лише за 30-35 поколінь звірів, а це тільки 40 років. Ось і в людських популяціях могло діяти щось схоже. В Англії, наприклад (цю ідею він почерпнув з книги «Прощавайте, злидні» Грегорі Кларка) багаті сім’ї залишали більше нащадків, ніж бідні.

Ніколас Вейд
Ніколас Вейд. wikipedia.org

На вершині соціальної піраміди місця їм не вистачало, нащадки багатих опускалися в нижні верстви – але приносили із собою відповідні гени, в яких «прописані» ощадливість, схильність до праці тощо.

Саме тому промислова революція відбулася саме в Великій Британії: «Між 1200 і 1800 рр. мало змінитися 24 покоління – цього часу цілком вистачило б для значних змін у соціальній поведінці, якщо тиск природного відбору був досить сильним».
Біологи, щоправда, стверджують, що порівняння некоректне: Бєляєв здійснював відбір цілеспрямовано, а в соціумі процеси відбуваються досить випадковим чином.

Мамлюки, євреї, китайці…

Наводить автор і інші приклади зв’язку біології та економіки. Проблема багатьох систем управління– непотизм, тобто кумівство: практика надання керівних посад родичам, а не «найкращим». Сімейний інстинкт – річ сильна. Його нібито зуміли придушити спершу в Арабському Халіфаті, а згодом в Османській імперії, створивши касту воїнів-рабів – мамлюків. Рабами були також чиновники. Їм або забороняли одружуватися, або їхні сини не мали права ставати військовими або наслідувати батьківські посади.

Таким чином, створювалася система еліти в одне покоління, і квазіарістократам не було особливої ​​потреби «гребти під себе»

Окремо автор досліджує проблему мігрантів, зокрема, німців у Росії (вони свого часу посідали 40% вищого командування армії і 57% службовців міністерства закордонних справ) і китайської діаспори в США. Китайці там виявилися настільки успішними на ниві економічної конкуренції, що проти них приймали спеціальні дискримінаційні закони.

Промислова революція
Промислова революція. wikipedia.org

Окрема глава присвячена євреям – вони, мовляв, становлять 0,2% світового населення, але упродовж першої половини XX століття отримали 14% Нобелівських премій, а в другій – 29%. При цьому справа не в культурі: багато етнічних євреїв не дотримуються шаббату, вчать не Талмуд, а математику або біологію.
Автор сам визнає: «Генетична основа соціальної поведінки досі залишається багато в чому невідомою, і важко сказати, як саме прописані в нейронах правила, його регулюють». Тож вірити його викладкам не обов’язково. Але замислитися вони змушують.

Дізнайтеся також, що найважливіше для процвітання держави в огляді міжнародного бестселера «Чому нації занепадають»

Поділитися: