Діли на чотири: «Як подолати кризу менеджменту» Іцхака Адізеса

K.Fund Media
Чому ідею про те, що вам не вдасться стати бездоганним управлінцем, назвали новою парадигмою теорії управління

Автора трьох десятків бізнес-книг Іцхака Адізеса вважають живим класиком менеджменту та одним із провідних спеціалістів з підвищення ефективності підприємств. Заснований ним Adizes Institute, який має представництва у 15 країнах, входить до десятки найкращих консалтингових установ світу за рейтингом видання Leadership Excellence Journal.

Народився Іцхак Адізес у Скоп’є (Македонія) у 1937 році у єврейській родині, якій згодом вдалося врятуватися від концтаборів. Здобувши освіту в Ізраїлі після війни, він переїхав до США, де після захисту докторської дисертації 15 років викладав у Каліфорнійському університеті у Лос-Анджелесі. Вільно володіючи чотирма мовами, він читав лекції у більш як 40 країнах світу, понад 30 років консультував як стартапи, так і потужні транснаціональні корпорації, серед яких Coca-Cola, Volvo, Visa Group.

Найвідоміша його праця, яка лягла в основу всіх подальших, – «Як подолати кризу менеджменту. Діагностика і вирішення управлінських проблем» (How to Solve the Mismanagement Crisis. Diagnosis and treatment of management problems), була опублікована у 1979 році.

Головне питання, над яким замислився Адізес:
як стати ідеальним керівником?

Відповідь автора: ніяк.
Довкола цього висновку й будує свою теорію Адізес. Революційність його поглядів полягала в тому, що він першим закликав босів облишити спроби встигнути все й змиритися з тим, що за певних обставин ідеальними можуть бути хіба рішення, але не люди.

 

Книгу переклали 22 мовами

➔ У низці країн, де її видали, вона стала бестселером

➔ Викладену в ній теорію управління застосовують понад 2000 компаній у 52 країнах світу

➔ Її основні принципи викладають майже на кожному факультеті соціальних наук в університетах Ізраїлю, Швеції, Данії та країн Південно-Східної Європи

➔ Вона має 5/5 «зірочок» за рейтингом Amazon та 4,2/5 від Goodreads

Сам він стверджував, що його дослідження відрізняються від робіт таких відомих на той час психологів, як Маслоу, МакЛелланд, Рідінг, які намагалися вивчити й описати потреби індивідів, щоб на основі цього передбачити їхню поведінку.

ПРАВИЛА книги «Як подолати кризу менеджменту»

Адізеса цікавило не те, чому люди поводяться певним чином, а які узагалі існують моделі управлінської поведінки і як вони впливають на розвиток організації.

Щоб бути успішною, кожна з цих моделей, за Адізесом, потребує виконання чотирьох управлінських ролей (це називають PAEI-модель):

Producing – Виробник результату: забезпечує створення продуктів чи послуг, які за якістю як мінімум не поступаються тим, що пропонують компанії-конкуренти;

Аdministering – Адміністратор: планує й координує роботу колективу та перевіряє виконання завдань, необхідних, аби підтримувати життєдіяльність компанії;

Entrepreneuring – Підприємець: бачить можливості, визначає цілі, розробляє стратегію та шукає креативні рішення (і готовий взяти на себе відповідальність за усі пов’язані з цим ризики);

Integrating – Інтегратор: забезпечує згуртованість колективу та кругову поруку.

Ці чотири ролі – як чотири іпостасі менеджера – конфліктують одна з одною, й ніхто не в змозі грати їх одночасно, переконаний Адізес. Тож, перебравши до своїх рук цілковитий контроль над усіма процесами, можна рано чи пізно переборщити: Адміністратор, якому вдається як слід організувати роботу, може перетворитися на прискіпливого Бюрократа, ініціативний Підприємець – на Палія, від якого самі лише неприємності, працелюбний Виробник результату – на Самотнього рейнджера, який за жодних обставин не попросить допомоги й тягнутиме усе на собі, комунікабельний та приязний Інтегратор – на Прислужника.

Рішення. На думку Адізеса, менеджмент – сфера складна і комплексна. Тому, запевняє він, не варто сподіватися, що одна людина, хай яка вона обдарована й віддана справі, може впоратися на відмінно з усіма управлінськими ролями.
Хороший менеджмент, вважає він, потребує взаємодії кількох людей, які доповнюють одне одного, врівноважують та стримують від кидання в крайнощі. «Робота поза командою – це робота у вакуумі. Ми ростемо завдяки співпраці з іншими», – зазначає Адізес. А це потребує визнання відмінностей між членами команди та прийняття конфлікту як неминучого і потрібного елементу управління.

Цитата: «Аналіз історії будь-якої успішної організації покаже, що своїми успіхами вона завдячує колективу людей, чиї стиль, дії та бажання були різними, але які зуміли створити щось спільне. І хоч успіх організації, як правило, приписується одній людині, за цією людиною стоїть команда, яка допомогла їй працювати як слід».

Поділитися: