Де живуть ідеї: уроки з книги «Момент еврики». Частина І

108
Shutterstock
Про цінність і ціну наших ментальних «коробок» та різницю між аналітиками й інсайтерами

Загалом аналітичні здібності людей поліпшуються. Науковці з Нової Зеландії виявили поступове зростання середнього показника IQ упродовж останніх трьох десятиліть. Тим часом результати тесту для оцінювання творчого мислення відображають протилежну (і, мабуть, дещо несподівану) тенденцію: загалом люди стають менш креативними.

Тож пошук місць, звідки приходять усі ті музи і пегаси, пожвавлюється. Учені шукають ділянки в голові, які відповідають за несподіване осяяння, пов’язане з відчуттям впевненості та розширенням свідомості, часом таке потужне, що коли його пережив Архімед, то нібито біг оголеним вулицями Сіракуз, вигукуючи свою легендарну фразу.


Детально про те, як народжуються ідеї, – у книзі «Момент еврики: ага-реакції, творчий інсайт і мозок» (The Eureka Factor: Aha Moments, Creative Insight, and the Brain, 2015), український переклад якої вийшов цього року у видавництві «#книголав». Її автори – професор психології і керівник докторської програми з прикладних наук про мислення і мозок у Дрексельському університеті Джон Куніос та професор психології Північно-Західного університету Марк Біман.

«Коробки» великі й малі

Доволі поширеним, але хибним судженням про експертів є те, що вони завжди мислять більше за неекспертів. Для прикладу: такі видатні шахові гросмейстери, як Бент Ларсен, часто перемагають завдяки своїй перевазі в розпізнаванні шаблонів, які виникають під час гри, запевняють Біман і Куніос. Саме попередні ігри (які вони самі зіграли або з якими ознайомилися) допомагають їм зрозуміти, який шлях дасть їм хороші шанси на виграш, а який заведе у глухий кут.

Саме так їм вдається мислити менше, покладаючись на пам’ять

Людський мозок за своєю суттю є генератором передчуття, що формується на основі здобутого досвіду. Щодо знайомих нам предметів існує певна функціональна фіксованість, яка допомагає нам швидше ухвалювати рішення у повсякденному житті.

Осяяння трапляються за межами ментальних "коробок". Shutterstock

Ви знаєте, що якщо потрібно забити гвіздок, то краще зробити це молотком, а не, скажімо, телефонною слухавкою. На конференцію не варто йти в купальнику, а в басейні не слід плавати в шубі.

Але величезна користь, яку ми отримуємо від цієї здатності, має свою ціну – тунельне бачення. Усі ми є заручниками своїх «коробок» – ментальних моделей світу з набором певних очікувань: кожна попередня думка може потім стати обмеженням для наступної, пишуть автори.

Для значної частини повсякденних проблем не потрібні креативні рішення

Тож можна покладатися на аналіз. Мати «коробку» добре. Але є ситуації, які вимагають нетипових ідей. Те, чого вам бракує в такі миті, має назву інсайт.

Аналітики та інсайтери

Інсайти мають дві характерні особливості:

– вони з’являються у свідомості неочікувано, а не як результат постійних роздумів. «Інсайти схожі на котів, – мовиться в книзі. – Їм можна підлестити, однак зазвичай, коли їх кличуть, вони не приходять»;

– вони змушують дивитися на речі по-іншому. Автори наводять як приклад оптичне відхилення з кубом Неккера:

Куб Неккера. wikipedia.org

Так само, як можна змінити інтерпретацію візуальної картини, можна діяти і з будь-яким непростим завданням. Речі можуть зненацька постати перед вами, як то кажуть, «в новому світлі» чи «під іншим кутом» – і проблема перетвориться на можливість.

Люди мають різну схильність до інсайтів. Біман і Куніос стверджують, що у інсайтерів активніша права півкуля. У аналітиків – ліва. До того ж аналітикам притаманніший когнітивний контроль. Його здійснює лобова частка мозку, підсилюючи важливе і стримуючи недоречне. Мозок інсайтерів, за словами науковців, безладніший та бунтівний. Відносно стабільну схильність до інсайтів нерідко асоціюють з божевіллям.

Звісно ж, щоб бути креативним, не обов’язково ставати божевільним

Найчастіше упродовж дня у людей рівні стримування змінюються: на піку вашої активності ви більшою мірою аналітик, а під час її спаду – інсайтер. Тобто найкращий час для творчості – найнижчий показник денної активності, запевняють автори. Отже, «жайворонки» можуть розродитися ідеями під вечір. А «совам», мабуть, варто прислухатися до приказки, що ранок мудріший.

У наступній частині статті ми зосередимося на інших конкретних практиках стимулювання інсайтів.

Поділитися: