«Час нової мудрості»: рецензія на ненаписану книгу

17
Ara.cat
До чого готуватися та у що вірити, якщо все одно не вийде знати

Наш час характеризується трьома досить неприємними властивостями.

По-перше, інформації багато. Настільки багато, що в ній майже неможливо розібратися, зате легко потонути. За легендою, майбутній нобелівський лауреат Енріко Фермі, вступаючи до університету, прочитав з фізики все, що зміг знайти. Тепер таке неможливо.

По-друге, аж ніяк не вся вона правдива, шанс наразитися на фейк неймовірно великий. Причому на бідного читача (глядача, слухача) часто-густо вивалюється інформація, що не пройшла фільтри, «сира». До появи інтернету книжкові видавництва або редакції газет відповідали за достовірність опублікованого.

Зараз кожен сам собі ЗМІ і сам собі видавництво

Тому інститути рецензентів, наукових редакторів і навіть коректорів вимирають швидше за мамонтів.

По-третє, інформація швидко застаріває. Відомості, гіпотези, теорії, навички, технології та цілі професії опиняються на звалищі історії, не проіснувавши й року. Спробуй зрозумій, чого варто навчитися в цьому інформаційному калейдоскопі, а що – марне витрачання часу.

Енріко Фермі. eduspb.com

Тому хочеться отримати відповіді на ці запитання з якоїсь мудрої книги, якої немає, але яку ми придумали. Вона може складатися з п’яти великих частин.

1

Ніколи такого не було…

Наша уявна книга має чітко вирізнити принципово нові прикмети та тренди часу і пояснювати, як ці нові «фішки» змінюють життя. Доступність інформації робить безглуздою цензуру. Масове поширення смартфонів і камер відеоспостереження зводить нанівець поняття приватності. Горезвісний «Великий брат» весь час «дивиться на тебе». Але це не завжди погано – принаймні є шанс довести своє алібі.

2

…і ось знову

Ця частина – своєрідна антитеза попередньої, спроби знайти аналогії тому, що відбувається, у минулому, щоб зрозуміти, як жити в майбутньому. Аналог інтернету вже існував років сто тому, коли повсюдно поширився телеграф. Тоді за допомогою цієї всесвітньої мережі теж чатилися, грали в шахи і навіть закохувалися. Перша інформаційна революція відбулася, коли була придумана писемність. Друга – коли внаслідок появи друкарства книга стала масовим продуктом.

«Великий брат» весь час «дивиться на тебе». Redpilling

Перехід від ремісничого виробництва до промислового теж поставив економіку з ніг на голову (або навпаки) – і нічого, люди це пережили, вивільненим робочим рукам все ж знайшлося застосування.

3

Як нам брешуть

Цю частину цілком можна написати за мотивами «Путеводителя по лжи» Деніела Левітіна або книги Асі Казанцевой «В інтернеті хтось неправий». Тільки ще більш стисло і алгоритмічно: «Перед вами фейк, якщо…», «П’ять ознак того, що автор пересмикує», «Три питання, які варто собі поставити після прочитання будь-якої новини».

4

Як ми віримо

А для написання цієї частини згодяться «Нова поведінкова економіка» Річарда Талера і «Мислення швидке та повільне» Даніеля Канемана.

Наш мозок не дуже пристосований для обробки інформації в її сучасному буквено-цифровому вигляді

Формувався він для виживання в умовах африканської савани. Тоді головним було швидко збагнути, що в кущах небезпека, і дати драла. Ці схеми – швидкі та прості – працюють і зараз, змушуючи нас раз у раз помилятися або вдаватися до самообману.

Юваль Ной Харарі, Homo Deus. Лайфхакер

5

Куди плисти…

Це не про «тенденції взагалі», не про біотехнології, не про чіпи, що імплантуються, і не про роботів, які виштовхують людство на узбіччя (частково про це написав Юваль Ной Харарі у книзі Homo Deus, але вийшло аж надто умоглядно, майже без зв’язку з економікою). Це знову про інформацію, про те, як її обробляти і виокремлювати важливе для себе. Вирішувати, наприклад, чи потрібно терміново змінювати професію, місце проживання або фінансову стратегію. За якими ознаками визначати нові парадигми, технологічні зрушення та інше. Так, ми хочемо майже неможливого.

 

P.S. Може, хтось із читачів підкаже таку диво-книгу? Будемо вдячні.

Поділитися: