Бути генієм: 5 спогадів з автобіографії Ніколи Тесли «Мої винаходи»

41
Futurum
Про те, чому він припинив грати в карти, прочитав усього Вольтера і що вважав своїм найяскравішим досягненням

Енергія існує довкола нас у невичерпній кількості, вона керує світом і може живити нашу техніку, тож нам не потрібне викопне паливо,  запевняв Нікола Тесла. Чимало хто з сучасників називав його мрійником, дехто – божевільним. А хтось, навпаки, настільки вірив у могутність винахідника, що навіть звинувачував його у руйнуваннях, спричинених насправді Тунгуським метеоритом.

Утім, як зазначив американський підприємець і письменник Г’юго Ґернсбек, біда Тесли була в тому, що притаманне йому бачення суттєво випереджало епоху, в якій жив фізик. Класична драма генія.


Ґернсбек щиро захоплювався його діяльністю й запропонував написати у створений ним журнал Electrical Experimenter серію статей про своє життя, поразки та досягнення, щоб надихнути молоде покоління на наукові звершення. І хоч видавець був готовий отримати відмову, як і немало журналістів і редакторів до нього, вчений все ж погодився. Так з’явилася автобіографія «Мої винаходи» (My Inventions, 1919), український переклад якої вийшов у «Видавництві Старого Лева» у 2017 році. Вона сповнена особистого, що додає оригінальні штрихи до портрету людини, якій завдячуємо, зокрема, появою асинхронного двигуна, радіо, та певною мірою інтернету.

Ось кілька спогадів видатного науковця.

1

Про силу уяви

Тесла вважав свій метод втілення задумів значно результативнішим за суто експериментальний. Бо, мовляв, виготовляючи прилад, винахідник витрачає занадто багато часу і ресурсів на вдосконалення обладнання, яке допоможе випробувати його сиру гіпотезу:

«Я не поспішаю заглибитися у практичну роботу. Коли в мене з’являється ідея, я відразу беруся розвивати її в уяві: змінюю конструкцію, роблю покращення та подумки орудую приладом. Мені цілком байдуже, де запускати турбіну – в голові чи в майстерні. Я навіть помічу порушення балансу. Для мене немає різниці, результати однакові. Так я можу швидко розвивати та вдосконалювати ідею, не торкаючись ні до чого. Досягнувши поліпшення кожнісінької деталі винаходу й не знайшовши в ньому хиб, я надаю плодам свого розуму матеріальної форми».

2

Про азарт і самоконтроль

Вчений розповідає, що до восьми років був слабким, нерішучим, схильним до крайнощів і піддавався впливу усіляких забобонів, але потім натрапив на історичний роман «угорського Вальтера Скотта» Міклоша Йошіки «Абафі» про Трансильванію XVI століття, який навчив його самоконтролю.

Тесла не винайшов лампу розжарення, але створив свій прототип флуоресцентного світла. wikimedia.org

Певний час Тесла мав маніакальний потяг до азартних ігор, попри наявність сильної волі – за його словами, через погані філософські принципи. Батько сварив його, але мати поводилася інакше:

«Вона розуміла людську натуру й знала, що врятувати людину може лише вона сама. Пам’ятаю, якогось пообіддя, коли я програв усі гроші й хотів зіграти ще, вона дала мені згорток банкнот зі словами: «Іди, розважайся. Що швидше програєш усе наше майно, то ліпше. Я знаю, що ти цим перехворієш…» Відтоді я був так само байдужим до будь-яких азартних ігор, як і до колупання в зубах».

3

Про доведення справ до кінця

Коли він вступив до Політехнічної школи, вирішив здивувати своїх батьків і впродовж першого року навчання незмінно починав роботу о третій ранку й не припиняв до одинадцятої вечора. Він старанно студіював фізику, механіку та математику, майже увесь свій вільний час проводив в бібліотеках і до всього страждав через манію доводити все, за що взявся, до кінця, але врешті зрозумів, що це не завжди того варте:

«Одного разу я почав читати праці Вольтера, коли дізнався, на своє розчарування, що цей монстр написав близько ста томів, надрукованих дрібним шрифтом, випиваючи за день по сімдесят два горнятка чорної кави. Справа мала бути зроблена, проте, дочитавши останню книжку, я дуже зрадів і зарікся: «Це востаннє!»

Про науку і псевдонауку в книзі «Та ви жартуєте, містере Фейнман!»

4

Про бездротове передавання енергії

На рахунку Тесли індукційний мотор, обертовий перетворювач, фазова система передавання енергії, парова та газова турбіни, котушка високочастотного трансформатора і багато інших винаходів. Але жоден проект, як зізнавався він, не вимагав від нього такого розумового напруження, як його омріяний бездротовий передавач енергії.

Тесла тлі котушки високочастотного трансформатора у своїй нью-йоркській лабораторії. wikimedia.org

Винахідник був певен, що цей пристрій відкрив би ширші перспективи для поліпшення людського життя, ніж будь-який інший:

«За його допомогою людський голос та образ будуть відтворюватися будь-де, заводи користуватимуться енергією водоспадів, перебуваючи за тисячі миль від них, літальні апарати кружлятимуть навколо планети без упину, керована сонячна енергія створюватиме озера й річки для використання їхньої рушійної сили й перетворення безводних пустель на родючі землі. Його залучення до роботи телеграфічної, телефонної та подібних служб автоматично усуне атмосферні та інші перешкоди, які нині значно обмежують застосування бездротового передавання енергії».

5

Про смак перемоги

І хай там що кажуть, ніби роль Тесли довго недооцінювали, у колекції його дитячих спогадів була сповнена хлопчачої бравади історія, що додавала йому впевненості в собі.

Якось ще в дуже юному віці він вправлявся з пращею, прогулюючись зі своїм дядьком понад річкою.

Раптом він побачив, як вистрибувала із води форель. У Ніколи виник план, про який він одразу ж розповів:

«Я збирався метнути камінь так, щоб поцілити у рибину, притиснути її тіло до валуна й розрубати надвоє. Сказано – і відразу ж зроблено. Дядько глянув на мене, переляканий мало не до смерті, й вигукнув: «Vade retro Satanas!» (лат. «Відступи, сатана!»). Минуло кілька днів, перш ніж він знову до мене заговорив. Інші досягнення, хоч і видатні, будуть не такі яскраві, але, на мій погляд, я можу мирно спочивати на лаврах тисячу років».

Бездротове передавання енергії найбільше цікавило Теслу. Podaholics

Тесла жалкував лише про те, що усвідомив себе винахідником, аж коли змужнів. Він припустив, що залишив би по собі ще більше, якби зрозумів своє істинне покликання тоді, коли ще був тим безтурботним і безпосереднім хлопчаком.

Поділитися: