Брехун рівня «бог»: анатомія обману. Частина II

42
youtube.com
Шахраї розповідають нам те, що ми хочемо чути

З часів наскельного живопису та усної творчості до польотів у космос та штучного інтелекту наш біологічний вид об’єднують історії. Вони допомагають нам зрозуміти світ, який нас оточує, і нашу роль у ньому. Історії, які ми розповідаємо і переповідаємо одне одному, видаються настільки органічною частиною нашого повсякдення, що ми часом плутаємо їх із фактами, зауважує журналістка The New Yorker Марія Коннікова, й саме тому вони такі небезпечні.

У своїй книзі «Гра на довірі: психологія обману та чому нас щоразу ловлять на гачок» (The Confidence Game: The Psychology of the Con and Why We Fall for It Every Time, 2016) вона аналізує прийоми, які застосовують шарлатани. У першій частині статті йшлося про те, що саме звільняє їх від докорів сумління та змушує грати свою роль до останнього.


Не менш важливим чинником успіху афер є те, що аристократи злочину – вправні оповідачі. Вони розповідають історії, які ми хочемо почути, вони знають, як викликати інтерес та заволодіти увагою (початок «У нього є таємниця» інтригує сильніше, ніж «У нього є велосипед»), зазначає Коннікова і застерігає: коли ми захоплені історією, то втрачаємо пильність. До того ж, хорошу історію, що розчулить мільйони, можна розповісти і без слів.

40 життів Семі

Її знайшли 10 жовтня 2013 року. Сутула дівчинка з вигляду років 14, що блукала вулицями Дубліна, здавалася розгубленою та наляканою. Вона ніби втекла звідкись і потребувала допомоги. Їй знадобилося кілька днів, щоби піти на контакт з персоналом лікарні, до якої вона потрапила. Дівчинка не могла промовити ані слова – вона малювала. Страшні речі.

Саманта Ацопарді, яка обдурила уряди трьох країн. news.com.au

Вони витратили сотні годин та сотні тисяч доларів, щоб дізнатися, ким же була ця дівчинка, і повернути її додому. І не марно. Їм це вдалося. Її звали Саманта Ацопарді. Для рідних і друзів – просто Семі.

От тільки Семі здивувала своїх рятівників. Адже, як виявилося, вона – австралійка й прекрасно володіє англійською. Їй було не 14, а 27. Вона ніколи не була жертвою насилля. У неї цілком нормальна сім’я.

Правоохоронці мали справу із серійною махінаторкою. Вона повторювала свій трюк знову й знову на трьох різних континентах.

На момент, коли вдалося її ідентифікувати, вона використала близько 40 псевдонімів

Окрім жертви секс-торгівлі, Семі прикидалася жертвою зґвалтування та сімейного насилля, а також незаконно народженою донькою шведської принцеси.

Якою людиною треба бути, аби вигадувати історії на зразок тих, що їх розповідала Семі, й чекати, що їх приймуть за правду?

Перо могутніше за меч

Коннікова звертає увагу: як і журналісти, блогери, письменники, Семі теж оповідачка. До того ж, збіса здібна. Але замість того щоб завдяки своїй майстерності привертати увагу до кричущих проблем, вона спрямовує прожектор на себе, наживаючись на порушенні соціальних табу.

Журналістка The New Yorker Марія Коннікова. youtube.com

Річ у тім, що з аргументами легко сперечатися. З історіями – ні. Що емоційніша вона, що дужче апелює до наших інстинктів, то охочіше ми в неї віримо.

Це підтверджують численні дослідження американських науковців, про які йдеться у книзі

Коли наше співчуття може допомогти ближньому, який, як нам видається, таки й справді в біді, у нас виникає бажання допомогти, адже це додає сенсу нашому існуванню.

Найвправніші з тих, хто грає на нашій довірі, змушують нас почуватися не використаними, а Людьми, пише Коннікова, – їхні махінації не викликають дискомфорту. І коли авторку запитують, чи потрапляла вона на гачок якогось пройдисвіта, вона щоразу відповідає: «Я не знаю».

Поділитися: