Бізнес по-сінгапурськи: нуль корупції та п’ять податків. Частина II

102
Shutterstock
Як вибудовувався діловий клімат в Сінгапурі та що допомогло залучити 3000 іноземних корпорацій

Сінгапур за зручністю започаткування та ведення бізнесу регулярно займає провідні місця у світових рейтингах. І все ж необхідно враховувати, що реформатор країни Лі Куан Ю, незважаючи на риторику його мемуарів, швидше за все, створював настільки сприятливі умови для бізнесу не з гуманітарних міркувань. Справа тут була в усе тому ж раціоналізмі, про який ми писали в першій частині розповіді про Сінгапур. Тільки так маленька країна без корисних копалин могла почати сходження до «економічного дива».

Нуль корупції

Умовою номер один було звільнення від корупції. І тут Лі Куан Ю, що називається, пішов на принцип. Як він сам писав: «У нас викликали відразу жадібність, хабарництво і моральний розклад багатьох азіатських лідерів. Борці за свободу пригноблених народів стали грабіжниками їх багатств, їх держави занепадали. Ми піднялися на гребені революційної хвилі в Азії і були сповнені рішучості позбутися колоніального правління. Але ми також із обуренням ставилися до тих націоналістичних азіатських лідерів, чия нездатність жити відповідно до проголошених ідеалів розчаровувала нас».

Реформатор Лі Куан Ю. versia.am

Але справа, швидше за все, була не тільки в цьому. Лі Куан Ю був раціональним державним менеджером, і його загальновідомий вислів, що починати боротися з корупцією треба з того, щоби посадити трьох друзів, можна тлумачити не тільки з точки зору моралі.

Адже відсікання держчиновників від корупційних джерел доходів означає ще й позбавлення їх можливості не залежати від стану справ в державі.

Однак, що б не писав з цього приводу в своєму «Государеві» великий Нікколо Макіавеллі, який вважав, що управляти державою треба за допомогою страху, одного страху сьогодні мало. Тому зарплати держчиновників в Сінгапурі знаходяться на рівні, достатньому для того, щоби не вимагати хабарів навіть при найвищому рівні споживання. Так, наприклад, судді отримують там кілька сотень тисяч доларів на рік, називається навіть цифра в один мільйон. Зарплата сінгапурського міністра, згідно із даними у відкритих джерелах – $140-160 тисяч на місяць.

Борці за свободу пригноблених народів стали грабіжниками їх багатств

Пояснюючи настільки високий рівень державної зарплатні, сьогоднішні керівники Сінгапуру посилаються на приклад свого сусіда – Китаю. Мовляв, зарплатня у китайських чиновників, порівняно із їхніми корупційними можливостями, мала.

І тому в Китаї, незважаючи на страту за корупцію у великих масштабах, ґрунт для неї залишається. Важливою є іще одна обставина – зарплатня сінгапурських держчиновників прив’язана до рівня податкових надходжень до державної скарбниці. Справи у держскарбниці поліпшуються – автоматично підвищується зарплатня, погіршуються – зарплатня автоматично знижується.

В підсумку сьогодні навіть за даними міжнародного моніторингу вважається, що корупція в Сінгапурі дорівнює нулю. І це не тільки привернуло до міста-держави 3000 транснаціональних компаній, на частку яких припадає дві третини промислової продукції та прямих експортних продажів країни, а й створило умови для розвитку свого місцевого бізнесу.

П’ять податків та один фінансовий центр

Щоб залучити до Сінгапуру таку кількість іноземних компаній та підняти місцевий бізнес, держава ввела зрозумілу систему оподаткування. У Сінгапурі всього лише 5 різновидів податків, а сумарна податкова ставка становить близько 27%. Податковий режим максимально сприятливий для іноземних інвесторів: в країні діє безмитний переказ прибутку за кордон, звільнення від подвійного оподаткування, від податку на відсоток по банківських вкладах і т.д.

Держава ввела зрозумілу систему оподаткування. Shutterstock

В результаті приклад: Сінгапур, що практично не має власних корисних копалин, є одним із трьох найбільших світових центрів нафтопереробки та виробляє 70% світового нафтового плавучого обладнання.

Для обслуговування високорозвиненого бізнес-середовища потрібно було створити відповідну йому банківську інфраструктуру. Сьогодні Сінгапур є одним із провідних фінансових центрів Південно-Східної Азії. Лі Куан Ю в своїх мемуарах розповідає, з чого все починалося: «Доктор Вінсеміус (голландський економіст, який допомагав Лі Куан Ю в реформах) згадує, як у 1968 році він подзвонив своєму другові, віце-президенту сінгапурського відділення «Бенк оф Америка», який був тоді в Лондоні: «Пане Ван Онен, ми (Сінгапур) хочемо протягом наступних 10 років стати фінансовим центром Південно-Східної Азії». Ван Онен відповів: «Добре, приїжджайте до Лондону. Ви зможете домогтися цього протягом 5 років».

Вінсеміус негайно виїхав до Лондона, де Ван Онен підвів його до великого глобусу, що стояв в залі засідань, і сказав: «Погляньте: фінансовий світ починається в Цюріху. Банки Цюріха відкриваються о 9:00 ранку, трохи пізніше відкриваються банки у Франкфурті, ще пізніше – в Лондоні.

Після обіду банки в Цюріху зачиняються, потім зачиняються банки у Франкфурті та в Лондоні.

У цей час банки в Нью-Йорку ще відкриті. Таким чином, Лондон направляє фінансові потоки до Нью-Йорку. На той час, коли по обіді зачиняться нью-йоркські банки, вони вже переведуть фінансові потоки на Сан-Франциско. На той час, як зачиняться банки в Сан-Франциско, до 9:00 ранку швейцарського часу, коли відкриються швейцарські банки, у фінансовому світі нічого не відбувається. Якщо ми розташуємо Сінгапур посередині, то, до закриття банків у Сан-Франциско, Сінгапур зможе прийняти від них естафету, а коли зачиняться банки в Сінгапурі, вони зможуть перевести фінансові потоки до Цюріху. Таким чином, вперше в історії стане можливим глобальне цілодобове банківське обслуговування».

Тисячі малих бизнесів

Ще одна складова сінгапурського «економічного дива» – заохочення державою розвитку виробництва із високою доданою вартістю. У Сінгапурі із його 5,3 млн мешканців – 130 тисяч підприємств малого та середнього бізнесу. Що важливо – активно опікуваних державою. У виробничій сфері вона заохочує об’єднання цих підприємств у високотехнологічні ланцюжки, всередині яких кожному підприємству дістається свій конкретний посильний етап. А в сфері послуг, в якій зайнято 70% населення Сінгапуру, держава ввела жорсткі обов’язкові стандарти, що стосуються буквально всіх сторін бізнесу від інвентарю до кваліфікації персоналу.

В сфері послуг зайнято 70% населення. Shutterstock

Заробітна платня в Сінгапурі поки є нижчою, аніж в Гонконзі, з яким він змагається за іноземні інвестиції та висококваліфіковану робочу силу, але вона постійно зростає. Працівник високої кваліфікації може розраховувати на $3-4 тис на місяць. На найбільш низькооплачуваних посадах зарплатня становить $1-1,2 тис. При цьому в транснаціональних компаніях зарплатня зазвичай становить лише частину компенсаційного пакету, в який може входити також відшкодування вартості оренди та деяких послуг.

Як бачимо, керівники Сінгапуру підходять раціонально практично до кожного аспекту управління країною. І саме завдяки цьому раціоналізмові клаптик землі у Південно-Східній Азії став процвітаючою державою.

Поділитися: