Бізнес-книга як дзеркало суспільства: чому ми зачитуємось чужими історіями успіху

Shutterstock
Критик Євгеній Стасіневич розмірковує про причини надзвичайної популярності ділової літератури

Немає сенсу сперечатись: книжки про бізнес, геть усяка мотиваційна та навчальна література заполонили книжковий ринок. І сталося це фактично в одну мить, багато хто досі дивується: хіба раніше такого не було? В тому-то й справа, що ні: були російськомовні видання й переклади та окремі біографії дуже успішних людей (Джобса, скажімо).

Але щоб так багато й різного – це явище останніх двох-трьох років

Хто не вірить, нехай зверне увагу на дати виходу всіх сьогоднішніх бестселерів в бізнес-сегменті. Одним із першопрохідців можна назвати український переклад опусу Айн Ренд «Атлант розправив плечі», роману-маніфесту про приватних підприємців, що вийшов 2015 року. Неймовірний успіх книжки серед українців (сьогодні продали майже 100 тис.примірників) – і це попри те, що шалено популярний переклад російською вийшов на сім років раніше, і багато людей вже встигли його до того часу прочитати – недвозначно натякав: «Далі буде». Власне, так воно й сталося.

Революція – рушій прогресу

Про причини такого буму хочеться подумати – то більше, що тенденції на книжковому ринку часто більше говорять про суспільство загалом, ніж про смаки умовно єдиної читацької аудиторії. А говорити варто, як видається, про три аспекти, що ліпше було б назвати історіями. Перша – соціально-політична. 2014 року відбулося те, що, власне, відбулося: Революція гідності переорала не лише громадянську свідомість, але й дала потужний поштовх бажанню розвивати приватне підприємництво.

Тенденції на книжковому ринку часто говорять про суспільство загалом

Вже дуже швидко стало зрозуміло, що ледь жива економіка не спроможна наздогнати відвертий щирий пафос, але процес було запущено. Десятки стартапів усіх можливих кольорів і відтінків виникали фактично щодня.

Вони розквітали, згортались, на їхнє місце одразу приходили – й приходять – інші. Виник цілий квазі-клас, чисельний і яскравий, який ще й бажав щось про себе почитати: підглянути рецепти й схеми, просто надихнутися.

З’явився попит – і пропозиція не змусила на себе чекати: багато видавництв переглянули свою політику та стали активно займатись бізнес нон-фікшеном. Ця історія про те, як працюють класичні ринкові відносини. І це приємна історія: ринок показав себе гнучким і готовим до змін. Звісно, не варто забувати, що права на подібні книжки коштують менше, ніж права на світові художні бестселери.

Shutterstock

В умовах тотального дефіциту, коли бодай якийсь оптимізм викликали лише книжки для дітей, українські видавці саме роботою в цьому сегменті почали латати багаточисельні діри.

Але вірно також інше: якби подібні книжки не потрібні були читачу, ніякого буму не відбулося б.

Стадія дзеркала

Друга історія – радше загальнолюдська, вона прямо співвідноситься з нашими читацькими практиками: ім’я їй – «позитивна ідентифікація». Склалося так, що справжня література, зазвичай, оповідає надзвичайно сумні історії: про нещасливе кохання й смерть, про втрати й неможливість бодай щось змінити.

Така людина, такою є і мода: великі книжки мають бути про великі трагедії

Інше пропонується рідко – звідси ж популярність присолодливих і «наче щирих» історій з геппі-ендами: необхідність співвіднести себе як читача з успішним і реалістичним перетворюється на серйозну проблему.

Додайте сюди відсутність на ринку якісних біографій визначних людей – хоч своїх, хоч у перекладах. Здається, нон-фікшен у найближчому майбутньому має розвивати саме цей напрям. Ось і виходить, що історії успішних бізнесменів або й просто книжки, призначенні для особистісного та кар’єрного зростання, стають ідеальним об’єктом подібних читацьких сподівань.

blogspot.com

Геніальні стартапери, які створили власну справу з нуля й кинули виклик зашкарублим економічним правилам, герої, готові поділитися рецептами свого успіху, – це і є сучасні Дон Кіхоти та Жани Вальжани, в образах яких ми так прагнемо розгледіти самих себе. Книжки про бізнес-теорії, поради з тайм-менеджменту та формування колективу, правила написання текстів і запуску брендів, приклади країн та регіонів, які «все змогли», прокачка навичок і свідомості – різниці немає. Нам показують якісну картинку, що переливається, в якій читач бачить дзеркало, а в ньому – себе. Ми теж так хочемо.

Література як наше все

Остання історія набагато більш глобальна й романтична, однак це не відміняє її серйозності та правдоподібності. Вона стосується українського суспільства в цілому. Ми – нація літературоцентрична, значення «красного письменства» тут завжди було безпрецедентним.

Маємо найбільш «літературні» гроші, всі наші публічні інтелектуали – поети та прозаїки, а Жадан – той взагалі постать пророчого штибу

Ми чекаємо великих романів, і саме там шукаємо відповіді на прокляті питання, коли шукати їх більше немає де. Власне, навіть коли є. Така зацикленість грає з нами кепський жарт; в прагматичному світі романтична парадигма небезпечна, але факт залишається фактом: ми віримо в Літературу, віримо в друковане слово.

Shutterstock

А коли на обкладинці написано «Бізнес для всіх» можемо кепкувати й сміятися, але книжку проте прочитаємо неодмінно. І наступну. Така культура.

Борхес писав, що історій усього три: облога Трої, мандри Одісея та самогубство Ісуса. Всі інші – лише похідні. Це якщо казати грубо й коротко. Але такий стан справ годиться і нам: герой (читай: бізнесмен-творець) відправляється у мандри та прагне щось знайти (читай: створити й запустити).

Звісно, зараз це неминуче приведе до останнього мотиву: аби стати кимось, треба пожертвувати багатьма речами, а найперше – собою: часом, ресурсами, сном. Саме тому подібні книжки не стільки підказують, що і як робити, скільки мотивують і надихають: «Нам вдалося – а чим гірший ти?» Брехня, звісно, але однаково приємно. Це також справедливо відносно літератури як такої: не зважаючи на трагедії, що так часто описуються (і також вигадані), вона – велика утішниця. Навіть найліпша, ймовірно.

Поділитися: