Бізнес-досвід: що українським стартаперам потрібно перейняти у американців

Shutterstock
Чому великі амбіції – це добре і як помилки наближають до успіху

З початку року близько 30 українських стартапів змінило підписку, підрахував IT & Digital adviser президента «Київстар» Олексій Мась. Всього, за різними оцінками, з 2014 року з країни виїхало понад 10 тис. IT-фахівців.

Тепер українські топові стартапи – це фірми з Сан-Франциско або Лос-Анджелеса. Одна з основних причин – із США вести бізнес простіше. Компанія з українською реєстрацією, наприклад, не може з’явитися на найбільшому краудфандінговому майданчику світу Kickstarter.

Чого слід українцям повчитися в американців, щоб уповільнити відтік фахівців з країни, і як поліпшити якість нових проектів, K.Fund Media запитав у талановитих українських стартаперів, що переїхали в США.


Ярослав Ажнюк Співзасновник і CEO Petcube (Сан-Франциско, Каліфорнія)

Вчитися потрібно у найуспішніших інноваційних центрів в світі. У технологічному бізнесі це, звичайно, Сан Франциско та Кремнієва Долина. Хоча Пекін і Шеньчжень їх швидко наздоганяють.

Варто мати великі амбіції і вміти формулювати своє бачення під них.

Працювати треба багато, по 80-100 годин на тиждень, але з розумом, з великою віддачею.

Рівнятися у всьому на кращі світові зразки.

Компанії рідко стають успішними без міцної ціннісної основи. Формулюванню, усвідомленню і культивуванню цих цінностей в організації також слід вчитися.


Павло Башмаков Співзасновник стартапу Stanfy (Сан-Франциско, Каліфорнія)

Основні завдання, які потрібно вирішити Україні, носять системний характер: захист інтелектуальної та приватної власності, яка працює судова система і зручне корпоративне право.

Самі ж стартапери з першого дня повинні зрозуміти і прийняти, що вони конкурують на світовому рівні і технологіями, і талантами, тому і ринок збуту знаходиться не в якійсь окремій країні, а по всьому світі. Починати можна, а іноді і потрібно, з якогось одного локального ринку, але при цьому орієнтуватися на глобальний рівень. Ці цілі відразу поставлять планку і вимоги до інкорпорування компанії, до визначення конкурентів і того чим ви відрізняєтеся, до формування команди тощо.


Анастасія Загороднюк Співзасновниця VRNET (Остін, штат Техас, проходить навчання по програмі YTILI)

Легкість контакту. У США всі відкриті та дуже швидко йдуть на контакт.

Фідбек і перша реакція, про які, напевно, вже так багато говорили. В Остіні кожен проект – awesome. Навіть не так. Aaawesome! Це може не відображати дійсності, але створює загальний фон. А у нас по-іншому: «А давай я пошукаю у тебе дірку, чому твій стартап не спрацює, та поставлю каверзне питання. Ні, два каверзних питання».

В Остіні живе 800 тис. людей, а якщо рахувати з передмістями – 2 млн. І, за даними City Hall, існує 23 акселератори та інкубатори.

Працює система, загальна для кількох акселераторів /просторів, в якій можна вибрати собі office hours (індивідуальну консультацію) з різними менторами. Менторами можуть бути стартапери, які сидять тут же у просторі, але просунулися далі. Мені видається така система важливою. У нас багато стартаперів, яких, думаю, поки ще не можна назвати супер-гуру-топ-рівня, але у яких вже є досвід, щоб поділитися з новачками.

Часто, коли ми думаємо або розповідаємо про США, здається, що тут все ідеально. І дуже здорово дізнатися, з якими проблемами працюють місцеві жителі, що вони теж люди, і що завжди є, куди рости. Що не можна дістатися до якоїсь планочки, звісити на неї ніжки і дриґати ними ще

На загальному для всіх учасників YTILI семінарі у Вашингтоні нас попросили підняти руку, хто високо оцінює за десятибальною шкалою стартап-екосистему в наших рідних містах. І хтось сказав, що якби сиділи американці, то піднявся би ліс рук. Ця історія не про те, що в США краще екосистеми, а про те, що ми себе недооцінюємо.

Помилки – це ок. Тут я зрозуміла цю фразу глибше. Вона не про те, як ти себе почуваєш, коли помиляєшся. Вона про успіх. Помилка наближає до успіху.


Поділитися: