Бідні, але не жебраки: як живуть сьогодні пересічні в’єтнамці. Частина II

37
K.Fund Media
Хмарочоси Ханоя і Хошиміну вже пробили наскрізь свинцеві хмари комунізму, і це тільки початок

Як ми вже розповідали в першій частині, багато транснаціональних компаній переносять свої виробництва з Китаю до В’єтнаму, приваблені невисокою заробітною платнею ($150), що менша за нинішню середню китайську в п’ять разів. Однак це зовсім не означає, що пересічний мешканець Ханоя та Хошиміну живе голодний та відмовляє собі у всьому, окрім чашки рису.

Кому у В’єтнамі жити добре

По-перше, ці $150 – середня цифра по всій країні, включаючи провінцію, жителі якої ведуть своє підсобне господарство. У двох найбільших в’єтнамських містах середня зарплатня є істотно вищою – $335 (Ханой) та $250 (Хошимін). По-друге, ціни тут нижчі, ніж в країнах «золотого мільярду». Порівняємо їх, наприклад, із цінами в Австралії, де середня зарплатня становить $2600…

Десяток яєць коштує в Австралії $2, в Хошиміні – $1,1. Кілограм картоплі, відповідно – $1,5 та 81 цент. Поїздка містом у громадському транспорті обійдеться в Хошиміні в 27 центів, а в Сіднеї – у $3,1.

На комуністичну пропаганду в'єтнамці майже не реагують
На комуністичну пропаганду в'єтнамці майже не реагують. Shutterstock

Щоправда, комунальні послуги в Хошиміні по в’єтнамських мірках недешеві – $50 на місяць за все, включаючи електрику, але це дані для квартири площею 80 кв. м, яка пересічному в’єтнамцеві і так не по кишені.

Таким чином, якщо підсумувати цифри, можна сказати, що звичайний житель Хошиміну або Ханоя з точки зору австралійця – людина бідна. Але не жебрак. Він в змозі нормально харчуватися (причому з огляду на дешевизну морепродуктів і тропічних фруктів, ще й з користю для здоров’я) і жити в нормальній цивілізованій квартирі, а не так, як, наприклад, мільйони бідних мешканців індійських мегаполісів. Більше того, за деякими позиціями він багатший за рядового громадянина колишнього СРСР.

Комунізм vs капіталізм

Крім того, що в’єтнамсько-американська війна зруйнувала економіку В’єтнаму, вона ще й істотно вплинула на менталітет його мешканців. Адже якщо уявити собі, що в 1974-му, передостанньому році війни з США, якомусь південнов’єтнамському партизану було 20 років, то зараз йому лише 64 роки. А якій-небудь південнов’єтнамській жінці, що в дитинстві жила в селі, яке спалили американські або південнов’єтнамські солдати, взагалі – ледве за 50 років. І навряд чи вони все це забули. У той же час для в’єтнамської молоді, яка ходить в кросівках Nike, все це – лише абстрактні шкільні знання.

Інтереси одноосібно правлячої компартії зосереджено виключно на економіці

І хоча єдиною партією у В’єтнамі залишається правляча комуністична, в тому, що стосується молоді, аналогій з колишнім СРСР тут проводити не можна.

Якщо в Радянському Союзі існувала всеохоплююча система ідеологічного «зомбування» молоді, починаючи з 7 років, то у В’єтнамі в піонери приймають лише найкращих учнів, а місцевими комсомольцями є тільки 31% молоді у віці від 15 до 28 років.

Виходить, що понад дві третини сучасної в’єтнамської молоді набирається життєвого досвіду і переконань в принципово інших умовах, ніж старше покоління, і цілком готове до капіталізму.

Цей конфлікт поколінь не набуває відкритої форми і відбувається не на вулицях, а в головах, але це не означає, що його немає. І в’єтнамське керівництво, усвідомлюючи це, вже вживає відповідних заходів, омолоджуючи свій склад. Крім того, інтереси одноосібно правлячої компартії зосереджено виключно на економіці. В уми в’єтнамців вона не лізе, це не Північна Корея. Щоправда, наочна агітація у вигляді плакатів на вулицях присутня, але навряд чи хтось всерйоз звертає на неї увагу.

Лотос, Тямпа, няняк

Говорячи про інфраструктуру двох головних в’єтнамських міст, треба зауважити, що хоча вони і не можуть посперечатися за обсягом висотної забудови з Сінгапуром чи Шанхаєм, однак силует ділових кварталів у них цілком сучасний. Найвищою будівлею у В’єтнамі є одна з будівель Keangnam Hanoi Landmark Tower – комплексу із трьох хмарочосів, розташованих в Ханої. Його висота 336 метрів, в ньому 72 поверхи, а по площі приміщень хмарочос займає почесну 18-ту позицію в світі. Крім того, він вніс свою лепту в суперечку Ханоя та Хошиміну, хто крутіший, оскільки до нього найвищою будівлею В’єтнаму був Bitexco Financial Tower, розташований в колишньому Сайгоні – 262,5 м.

Ділові квартали в'єтнамських мегаполісів цілком сучасні
Ділові квартали в'єтнамських мегаполісів цілком сучасні. Shutterstock

Вважається, що форма Bitexco спроектована як наслідування символу В’єтнаму, квітки лотоса. І таких, щоправда, не настільки високих і вишуканих, хмарочосів в Ханої і Хошиміні досить.

Наостанок – про культуру. Світ настільки звик сприймати В’єтнам спочатку як військову, а потім як дешеву виробничу зони, що зовсім забув – це країна однієї з найдавніших в Азії культур, що бере початок ще в бронзовому столітті. Так, наприклад, у список об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у В’єтнамі входить комплекс індуїстських храмів Мішон, побудований в Х столітті нині зниклою цивілізацією, яка називала себе Тямпа. А в список нематеріальної спадщини увійшли придворна музика «няняк», народний спів «куанхо», спів «соан» і ще кілька стародавніх музичних жанрів.

Найбільший вплив на в'єтнамську культуру протягом багатьох століть спричиняла культура китайська.

Письмова в’єтнамська література, що з’явилася в Х столітті, ділилася на дві частини – в’єьетнамськомовну та китайськомовну. Рідна мова в’єтнамців витіснила китайську лише у 1920 році. Від китайців же в’єтнамці отримали мистецтво каліграфії, в якій також використовували не тільки в’єтнамські, а й китайські ієрогліфи.

Європейський слід

Однак, починаючи із ХІХ століття китайський вплив замінився французьким. В’єтнам був тоді частиною Французького Індокитаю, який, в свою чергу, був частиною французької колоніальної імперії. В архітектурі старих кварталів Хошиміну «французький слід» як і раніше помітний. Так, будівля оперного театру була побудована в кінці ХІХ століття французьким архітектором Євгеном Ферре за зразком Petit Palais, до речі, вона стоїть на вулиці Ле Лой, де розташовані бутіки провідних світових брендів. Собор Сайгонської Богоматері, побудований трохи раніше за оперний театр – точна копія собору Паризької Богоматері, причому всі будматеріали для нього привезли з Європи. До зовнішнього вигляду Сайгону доклав руку навіть батько Ейфелевої вежі Гюстав Ейфель, який придумав дизайн Центрального поштамту.

В архітектурі старих кварталів Хошиміну «французький слід» як і раніше помітний
В архітектурі старих кварталів Хошиміну «французький слід» як і раніше помітний. Shutterstock

В той час Сайгон називали «Парижем Сходу». Однак потім він і Ханой, як і весь В’єтнам, вступили в епоху визвольних війн, революцій, окупацій, перетворилися на дві окупаційні зони, комуністичну і американську. І тільки протягом останніх десятиліть вони намагаються знайти власне обличчя. Поки все виходить. Але багато ще попереду.

Поділитися: