Алан Барнард: «Я допомагаю обирати кращі рішення та робити менше згубних помилок»

СЕО Goldratt Research Lab про глибинні причини проблем у компаніях, головні обмеження людства та про практичне застосування Теорії обмежень

Ухвалення рішень, визначення з вибором та розподілення обмежених ресурсів – одні з тих неочевидних складнощів, з якими стикаються і власники бізнесу, і управлінці всіх рівнів. СЕО Goldratt Research Lab доктор Алан Барнард (ПАР) стверджує, що з цими та іншими подібними випробуваннями допомагає впоратися Теорія обмежень.

Теорія, розроблена в 80-х роках ХХ століття ізраїльським бізнес-мислителем Еліяху Голдратом, допомагає компаніям знаходити глибинні причини проблем в системах і обирати найкращі рішення для їх усунення. Алан Барнард – один із найвідоміших світових експертів Теорії обмежень. 15 років він працював безпосередньо з її засновником Еліяху Голдратом і проводив дослідження щодо застосування теорії в роботі великих і складних організацій корпоративного і державного секторів.

Теорія для практики

– Як допоможе світові креативної економіки теорія, яка була створена ще в індустріальну епоху?

– Будь-яка теорія – це хороший спосіб пояснити, чому щось є важливим і корисним. Наприклад, говорячи про теорію відносності Ейнштейна, важливо розуміти ідею про відносність, і чим ця ідея корисна. Те ж саме стосується й Теорії обмежень (ТОC, Theory of Constraints). Це практичний інструмент для ухвалення жорстких рішень у складних довколишніх обставинах.

– Правда? Ви самі зачепили тему практичного застосування. Якщо чесно, вона для мене є зовсім неочевидною …

– Дозвольте навести приклад. Припустимо, у мене є промислова фабрика. У ній зазвичай є один ресурс, котрий є «пляшковим горлечком» всього виробничого ланцюжка. Саме в тому сенсі, що найслабша ланка визначає силу всієї системи. І ось, я – управлінець, котрий намагається спланувати, які цілі та завдання він повинен перед собою поставити. Як все зазвичай відбувається? Більшість дивиться на торішні результати і думає: минулого року ми зробили 100 одиниць, значить цього року спробуємо зробити 150. Це те, як зазвичай ставляться цілі. А як допоможе знання теорії обмежень обрати дещо краще рішення?

Постановка цілей – складний процес. Чим більше ввідних в довколишніх обставинах, тим важче обрати рішення. Якщо у мене всього 2 машини, різниця невелика. А якщо машин 200? Кожен раз, коли мені не вистачає сировини або машина простоює через техобслуговування чи через відсутність місця на складі, – фабрика недоотримує прибуток. І якщо я зможу підрахувати, скільки годин виробництва я втрачаю через конкретне обмеження, я буду розуміти, наскільки більше мені вдасться досягти, якщо я зможу вирішити цю проблему.

– Так, але це все ще індустріальний сектор…

– Тепер перейдемо до людей загалом. Якого ресурсу вам не вистачає? Або мені? Чого нам бракує і, якби цього було більше, ми б досягли набагато більше? Це не гроші і навіть не час. Це наша обмежена увага.

Просто подумайте, скільки всього вимагає нашої щоденної уваги і на роботі, і вдома! І додайте до цього все те, що могло б покращитися, якби ви приділяли цьому більше уваги. Ваш обмежений ресурс уваги і є вашим «пляшковим горлечком». Тому якщо я запитаю: наскільки більше ви могли б досягти, якщо б у вас був якийсь практичний спосіб визначити, скільки часу ви витрачаєте даремно на неважливі речі? Наприклад, на зависання в Facebook або перегляд відео котиків на YouTube? Це така сама трата ресурсу для людей, як втрата виробничих потужностей або навпаки перевиробництво – для машин.

Один із способів практичного застосування ідеї обмежень – це постановка цілі самому собі. Задуматися, скільки годин на добу ви витрачаєте саме на те, що дійсно допомагає досягти ваших цілей і просуватися вперед.

– Теорія обмежень передбачає наявність п’яти фокусуючих кроків: 1) ідентифікувати обмеження, 2) максимально використовувати вже наявні ресурси обмеження, 3) підпорядкувати все виявленому обмеженню на кроці 2, 4) розширити / усунути обмеження, 5) не допустити інерції. Мене бентежить другий крок. Чи означає це, що компанії повинні кинути всі сили на «пляшкове горлечко» замість того, щоб розвивати свої сильні сторони?

– Теорія обмежень не передбачає, що змінювати треба все підряд. Потрібно знайти спосіб розрізняти між усім тим, що теоретично можна змінити, і тими декількома пунктами, які обов’язково потрібно змінити. І підпорядкування обмеженню означає визначити, що це за пункти. І змінювати потрібно тільки ті тактики або виміри, які заважають мені як менеджеру зберігати ресурси, яких не вистачає найбільше.

Подивитися правді в очі

– Теорія явно бере до уваги обмеження безособової системи. А чи враховує теорія людські слабкості як обмеження?

– Звичайно. Один з аспектів теорії – допомогти зрозуміти, чому хороші люди приймають жахливі рішення. Це – людський недолік. Погані рішення походять з двох передумов: ми часто помиляємося і ми можемо обрати правильне рішення занадто пізно. З огляду на те, що основне обмеження – брак уваги – питання звучить так: як мої погані рішення витрачають даремно мій обмежений ресурс? Припустимо, я зловживаю алкоголем або їм неякісну їжу. Я витрачаю свою обмежену увагу на ці речі. Мені постійно доводиться справлятися з наслідками такої поведінки. І «підпорядкувати все обмеженню» в даному випадку буде означати перестати це робити. Найдивовижніше – ми обираємо погані рішення з цілком нормальних причин.

– В сенсі?

– Дві найтиповіші помилки людей: ми витрачаємо багато уваги на те, що того не варте, і не витрачаємо достатньо уваги на те, на що потрібно. Чому ми приділяємо увагу непотрібним речам? Це трапляється через перебільшену реакцію на ситуацію, що відбувається в реалі, або через перебільшені очікування від майбутнього. У першому випадку людям здається, що будь-яка зміна буде – краще, ніж нічого. І вони надмірно реагують на ситуацію. Або відчаєм, або ейфорією.

Вірно і зворотне: ми недостатньо реагуємо на те, що є важливим. Прокрастинуємо. І не робимо позитивних змін. І зовсім не тому, що ми не знаємо про проблему. Наприклад, люди продовжують курити не тому, що вони не знають, що це шкідливо. Всі знають про шкоду поганих звичок. Але чому ж тоді люди продовжують це робити? Відповідь проста: через перебільшений страх втрати та ризику.

Страх втрати – це якщо людина вважає, що вона може отримати щось важливе або приємне тільки продовжуючи робити те, що вона робить. Наприклад, коли питаєш у курців, що їм дає куріння, вони зазвичай відповідають, що нічого. Але це не так, інакше вони давно б уже кинули. І тоді з’ясовується, що цигарки допомагають їм впоратися зі стресом. І для них кинути курити асоціюється з перебільшеним страхом втрати способу, завдяки якому вони можуть подолати стрес. Хоча насправді все не так: це залежність від нікотину. Коли він закінчується в організмі, людина відчуває тривогу, людина поповнює кількість нікотину, тривога минає. Так що це самообман, що куріння допомагає впоратися зі стресом. Але навіть якщо б і допомагало – невже це справді єдиний спосіб?

Ще одна причина – це перебільшений страх ризику. Продовжую приклад куріння. Курці, особливо дівчата, бояться, що якщо кинуть палити, наберуть вагу. Ми розвиваємо багато поганих звичок на глибинному психологічному рівні, щоб бути увесь час чимось зайнятими. Куріння дає мені заняття. Вживання їжі теж робить мене зайнятим. Якщо я перестану курити, існує ризик, що я почну постійно їсти!

Це і допомагає відповісти на питання про підпорядкування обмеженню та здійсненню позитивних змін у своєму житті або в компанії. Ідея про перебільшений страх або надмірну реакцію допомагають зрозуміти істинні причини, чому я роблю або не роблю якихось речей.

По різні боки золотої середини

– І як знання про обмеження допомагає обрати рішення?

– Існує дві психологічні системи обрання рішень: перша – на автоматі, друга, більш глибока, вимагає усвідомлення. Психіка все одно прагне до спрощення, тому частина рішень дійсно приймається автоматично. Це також пояснює багато які людські помилки: використовувати при ухваленні рішень автопілот, коли насправді потрібно пригальмувати. Інша крайність – надмірний аналіз. І бувають ситуації, коли набагато краще довіритися інстинктам.

Відмінний приклад – speed dating. Є цікавий набір даних. Це був науковий експеримент. Він показав, що люди, які змогли визначитись за дві хвилини побачення, чи хочуть вони мати відносини з цією людиною, були у щасливих відносинах набагато довше, ніж ті, хто ходив на кільканадцять побачень тривалістю 2 години мінімум протягом декількох місяців.

Виявилося, що обмеження в часі допомогло їм сфокусуватися на важливому. Мозок відфільтрував всі фактори, що відволікають. І тоді ти звертаєш увагу тільки на дві речі: чи відчуєш ти себе поруч з цією людиною особливим і в безпеці. І не відволікаєшся на те, що подумають друзі або батьки. Це є прикладом того, як ми іноді надмірно багато аналізуємо.

– Виходить, що ми, люди, вдаємося до крайнощів. Недостатньо або занадто сильно реагуємо, надмірно аналізуємо, і обираємо невдалі рішення. А як знайти цю золоту середину?

– Спочатку потрібно визначити, з якого боку від золотої середини ми знаходимося. Є стійка ілюзія, що чим більше у мене є чогось, тим більше я можу досягти. Але це не так. Існує рівень «досить». Те, що далі – перебір.

– В реальності спочатку все добре, а потім в один прекрасний день у нас проблема.

– Але це ж не відбувається за ніч, ресурс не прокидається вранці і не говорить: а тепер я – «пляшкове горлечко». Це відбувається поступово. Це погане рішення, зроблене раніше. Але поки не обереш певне рішення – не дізнаєшся відповідь. Або навпаки люди не хочуть вирішувати, щоб не втратити свободу вибору.

– Я б скоріше назвала це необхідністю брати відповідальність і працювати над реалізацією обраного рішення.

– Так, саме з цієї причини у багатьох людей немає цілей. Питаєш у людини – яка в тебе життєва мета, а він каже – я не знаю. Чому? Він не думав про це? Ні, думав! Але люди бояться обмежувати себе зобов’язаннями.

– Ок. А яка у вас життєва мета? Ви свою знаєте?

– Так. Допомагати людям обирати кращі рішення і робити менше помилок, що призводять до згубних наслідків. З будь-якими рішеннями приходять помилки. Деяких помилок неможливо уникнути. Але не у всіх помилок є згубні наслідки. Важливо відрізняти неминучі помилки і ті, яких можна уникнути. А також ті, у яких є погані наслідки або ж ні. Я стараюсь допомогти людям робити менше неминучих помилок, що призводять до згубних наслідків.