А Рур і нині там: як місто в Німеччині здійснило ребрендинг вартістю в мільярди

jonesdaycareers.com
Центр вугільної та сталеливарної промисловості перетворився на європейську столицю культури та екології

Кожна людина, яка цікавиться проблемою «культурного перепрофілювання» міст і міських агломерацій, читала або чула про приклад німецького Рура, колись – головного європейського центру вугільної та сталеливарної промисловості. Та зазвичай ці знання доволі приблизні – закрили, мовляв, збиткові та шкідливі для навколишнього середовища шахти й заводи, а потім облаштували в їхніх приміщеннях центри сучасного мистецтва та музеї. Та насправді не все так просто. І це робить приклад Рура особливо цікавим.

М’язи, а не мізки

Почнемо з того, що Рурська область з територією 4400 км² та населенням 5,2 млн осіб (що становить 6,5% від загальної кількості населення Німеччини)  з самого початку не мала такого культурного потенціалу як ЛондонБерлін або Венеція, про які K.Fund Media вже розповідав. То більше, що цей потенціал в 50-70-х роках, коли починались перші проблеми Рура, практично дорівнював нулю. Відтак просто «переставити акценти», як у наведених вище прикладах, було неможливо. І вирішальну роль тут зіграла розумна, по-німецьки раціональна державна політика.

Рур, до речі, – приклад того, що приватний капітал, навіть такий високоорганізований, як сталеливарні компанії родини Круппів, не завжди тяжіє до інновацій.

Круппи – династія німецьких промисловців з Ессена.

Один з Круппів відреагував на відкриття першого університету в Рурській області словами, що нам тут потрібні м’язи, а не мізки. І влада не надто з ними сперечалась, позаяк залежала від податків, які сплачувала велика промисловість.

freetraveller.jimdo.com

Зате в 70-і роки, коли криза підкосила саме цих платників податків, влада вирішила розпочати реструктуризацію за їхній рахунок, і ввела принцип «хто середовище забруднює, той платить за його очищення». Великі підприємства вимушені були вкласти кошти в розробку екологічних технологій, які до кінця 80-х років склали в Рурі 20% загально німецького обсягу цього сектору, оскільки продажі цього профілю вийшли за межі регіону.

Дихайте глибше

Подібні масштабні екологічні проекти вимагають величезних витрат, а тому вони по кишені лише таким економічним гігантам, як сучасна Німеччина. Так, еталоном перетворення в Рурі вважається створення Емшер-парку в долині річки Емшер, території, що в середині минулого століття була своєрідним «Руром в Рурі», тобто найбільш промислово забрудненим районом регіону.

Тепер колишні промислові об`єкти використовують для проведення культурних фестивалів, виставок, концертів

Цьому в першу чергу сприяла довгострокова програма International Building Exhibition Emscher Park, що діяла в регіоні з 1989 по 1999 роки, і в рамках якої на берегах річки було зведено щось на зразок суперсучасного аналогу київського Національного експоцентру, де також помістили численні арт-об’єкти.

ahgz.de

Для того, щоб перетворити найбільш забруднений в Рурі регіон на туристичну Мекку, на початку 90-х років було вирішено збудувати канал під землею по всій протяжності Емшера. В цей канал збирались відвести всі промислові стоки, що раніше йшли в річку. Будівництво буде повністю завершено 2020 року, і воно вже дало результати, – в річці з’явилась риба. Проте не менше цього вражає також вартість проекту – найсучасніша в світі система стічних вод, 73 км завдовжки, обійдеться в €4,5 млрд.

Зелена столиця

Так само коли розміщене в центрі Рура місто Ессен було оголошене «культурною столицею Європи-2010», обсяг вливань в міську інфраструктуру склав €500 млн. Але мета себе виправдала: за рік в Ессені провели 5,5 тис заходів, які відвідали 10,5 млн осіб. А цього року Ессен стане ще й «зеленою столицею Європи-2017». Тобто вже вкладені в інфраструктуру гроші відіб’ються на туристах ще раз.

До речі, під оглядовим майданчиком для відвідувачів рурського музею в Ессені раніше розміщувалася сортувальна колись однієї з найбільших в світі, а сьогодні закритої вугільної шахти «Цольферайн».

Сьогодні «Цольферайн» – вітрина нової політики Рура

Колишню шахту внесено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як пам’ятку промислової архітектури, і в ній, окрім згаданого вже музею, працюють виставкові майданчики, галереї сучасного мистецтва, концертна зала, бари, кафе, ресторани й навіть казино. Тут є також спортивні споруди – басейн і зимова ковзанка.

emscherkunst.deemscherkunst

І таких прикладів у Рурі вистачає. Однак, говорячи про це, необхідно не бити в литаври, а розуміти, що подібна ревіталізація значної промислової території обійшлася в багато мільярдів євро та розтягнулася в заможній Німеччині на 40 років. Втім, навіть зараз не варто вдавати, що Рур – приклад того, як промислові технології можна безболісно замінити на «культурні» та «зелені».

До прикладу, на зміну 500 тис. робочих місць, які щезли у видобувній галузі, в сфері послуг з’явилося усього 300 тис. З одного боку, – це вже чудово, а з іншого – 200 тис осіб так і залишились без роботи. Тут як зі стаканом, що для одних напівпорожній, а для інших – наполовину наповнений, все залежить від кута зору.

Але в будь-якому випадку доля Рура набагато краща за долю американського Детройта, який після закриття автомобільного виробництва неухильно перетворюється на мертву зону. Новому світу ще є чому повчитись у Старого.

Поділитися: